УДАТНО

УДА́ТНО (ВДА́ТНО).

Присл. до уда́тний 2–4.

Оповідання написані не дуже вдатно, мова їх вражає занадто локальним характером (М. Коцюбинський);

Іван присів, засичав, а далі давай ревти так удатно та химерно, що всі аж лягали од сміху (І. Нечуй-Левицький).