НАДОЇ́ДЛИВО

НАДОЇ́ДЛИВО, розм. Присл. до надої́дливий. Під дверима надоїдливо нявчав кіт (Вільде, Опов., 1954,17). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 74.