КОНФІСКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., КОНФІСКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що.
Здійснювати конфіскацію чого-небудь.
У нього й конфісковувати катма! Бідний, як... як церковна миша (В. Чемерис);
Але яке майно з тобою? Що тут конфісковувати? Хіба твої недолугі рукописи! (С. Процюк);
Українські часописи ще не виходять, бо їх би зараз конфіскували (М. Коцюбинський);
[Ізоген:] Як ти схибнешся,.. розвалиться наш дім, єпископа засудять на вигнання, церковні добра конфіскують (Леся Українка);
Податкова інспекція несподівано виявила у нього величезну заборгованість і конфіскувала усю його нерухомість: квартири, будинки, дачі, вілли і навіть лицарський замок у Карпатах (В. Кожелянко).
Дієприслівникова форма: конфісковувавши, конфісковуючи
конфисковыватьДеепричастная форма: конфисковывав, конфисковывая
Забирати, забрати, позабирати, перебирати, перебрати, поперебирати, див. реквізувати, заграбастувати