КРИТИКА́Н, а, ч., зневажл.
Той, хто схильний до дріб'язкової, в'їдливої, упередженої критики (у 1 знач.).
Знайдеться критикан – в газету напише (І. Рябокляч);
Я навiть тiшив себе, що дотепер моя особа i моя творчiсть не привернули увагу критикана (Р. Федорів);
Коли Бобров прямо сказав про це журналістам, не назвавши лише розмірів самої винагороди, критикани заткнулися (А. Кокотюха);
Змовкніть, заздрі критикани! Цій красі немає меж (М. Лукаш і В. Мисик, пер. з тв. Р. Бернса).
Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка.- Чудинов А.Н.,1910.
КРИ́ТИК (людина, що аналізує, розглядає різні життєві явища, дає комусь, чомусь оцінку, виявляє вади, хиби); КРИТИКА́Н розм. (людина, схильна до дріб'язкової, упередженої критики); ГОЛО́БЕЛЬНИК розм. (той, хто надто грубо критикує когось, щось). Критик часто-густо ламає собі голову, відшукуючи ключ до темного місця, двозначного виразу (В. Еллан); Завтра всю історію знатиме весь район, всі села.. Знайдеться критикан — в газету напише (І. Рябокляч).
criticón m, criticastro m, criticador m
-а, ч., розм.
Людина, схильна до дріб'язкової, уїдливої, упередженої критики.
м. презр.
critiqueur m
през.
faultfinder, criticaster; амер. knocker; sl. kicker
[krytykan]
ч.
krytykant
tanqidboz
muumbuaji (wa-)