АБРЕВІАЦІЯ
найдено в "Словнику української мови у 20 томах"
АБРЕВІА́ЦІЯ, ї, ж., лінгв.
Утворення нових слів шляхом поєднання початкових складів кількох слів або перших літер слів словосполучення.
Більшість іменникових основ у сучасній українській мові утворилася від простих коренів за допомогою афіксів, частина їх постала шляхом словоскладання і абревіації (з наук. літ.).
найдено в "Толковом словаре украинского языка"
-ї, ж.
1) лінгв. Утворення нових слів шляхом поєднання початкових складів кількох слів або перших літер слів словосполучення.
2) мед. Скорочення індивідуального розвитку органів або їхніх частин; спричинює недорозвиненість або повну втрату органів у нащадків.
-ї, ж. 1》 лінгв. Утворення нових слів шляхом поєднання початкових складів кількох слів або перших літер слів словосполучення.
2》 мед. Скорочення індивідуального розвитку органів або їхніх частин; спричинює недорозвиненість або повну втрату органів у нащадків.
найдено в "Словнику іншомовних слів"
абревіація; ж. (лат., скорочення) 1. Утворення абревіатур. 2. Скорочення індивідуального розвитку органів або їхніх частин; спричинює недорозвиненість або повну втрату органів у нащадків. Див. також: абревіатура
найдено в "Словнику іншомовних слів Мельничука"
абревіа́ція (від лат. abbreviatio – скорочення) 1. Утворення абревіатур. 2. Скорочення індивідуального розвитку органів або їхніх частин; спричинює недорозвиненість або повну втрату органів у нащадків.
найдено в "Українсько-польському словнику"
[abrewiacja]
ж.
abrewiacja грам.
найдено в "Большом украинско-русском словаре"
імен. жін. роду
найдено в "Орфографічному словнику української мови"
абревіа́ція іменник жіночого роду