ҐИРЛИҐА

ПА́ЛИЦЯ (опора при ходінні), ЦІПО́К, ПА́ЛКА, КИЙ, КИЙО́К, ПАТЕРИ́ЦЯ, ПО́СОХ (довга, перев. як ознака статечності); ТРОСТИ́НА (тонка, спеціально оброблена); КОВІ́НЬКА, КО́СТУР, КАРЛЮ́ЧКА, КЛЮ́КА діал. (із загнутим кінцем, грубої роботи); ҐИРЛИ́ҐА (ҐЕРЛИ́ҐА) (перев. пастуша); ГАЙДА́РКА діал. (вівчарська); ЛІ́СКА діал. (з ліщини). Палиця в руках батька була, виявляється, не просто ковінькою, а патерицею, посохом глави роду і символізувала необмежену владу батьків (Ю. Смолич); Кілька років старий слабує на ноги, тому ходить з допомогою товстого грушевого ціпка з гостренькими пуп'янками сучків (І. Ле); Я тепер ходжу ще погано, хоч уже з палкою, без людської помочі (Леся Українка); Сліпий, кістлявий, сивий З'явився дід у колі, І києм землю мацав, ступаючи поволі (М. Нагнибіда); Чоловік ішов повільно, спираючись на кийок (В. Козаченко); Зліз, кінець кінцем, дід Тиміш із печі, одягнув на себе все те, що взимку дідові одягати треба, узяв патерицю — вийшов із хати (Остап Вишня); Виходь у ліс, на простір, друже мій, Бери у руки мандрівничий посох (І. Нехода); Він.. взяв у руки свою тростину (І. Франко); Сидить (дідусь) на ослінчику.., спираючись на вишневу паличку — ковіньку з дивовижно викрученою рукояткою (Ю. Мельничук); Спираючись на костур, тюпає жвавенька бабуся (С. Васильченко); Біжать сліпі люди, спотикаються об пеньки, намагаються вхопитися один за одного кривими карлючками (П. Загребельний); Мов стара бабусенька з клюкою, Будова вся пригнулась до землі (М. Старицький); Мов камінна фігура, височить пропечена сонцем постать чабана. В руці в нього довга ґирлиґа (М. Стельмах); Вівчарик на ґерлиґу похиливсь (Я. Щоголів); Олекса, підпираючись грубою ліскою і стогнучи раз по разу, поволікся до Перегинська (І. Франко).

ҐИРЛИ́ҐА, рідше ҐЕРЛИ́ҐА, и, ж.

Ціпок, перев. загнутий на кінці, яким користуються пастухи, старі люди і т. ін.

Похиливсь він на ґирлиґу Та й говоре [говорить]: – Я тут пан! Степ мій – царство (Я. Щоголів);

На голові [діда] солом'яний бриль; на плечі, на ґерлизі, висить торба з хлібом (Панас Мирний);

Голоногі мадяри метушилися довкола худоби з довжелезними ґирлиґами, поганяли, кричали, а воли бовталися грудьми в болоті і не рухалися (О. Гончар);

Стукнув Хорбут об підлогу ґирлиґою, з якою не розлучався ніде (І. Муратов);

У чабана не було з собою ніякого майна, опріч ґерлиґи (П. Загребельний);

* Образно. Небо стало синім, високим, і в його блакиті ієрогліфами потяглися криві ґерлиґи гусей і гострі трикутники журавлів (В. Собко).

ґирли́ґа

[ґи^ерлиґа]

= ґерлиґа

-ґи^е, д. і м. -из'і

розм.

shepherd's crook

【阴】 (牧羊人的) 手杖

Ґирли́ґа, -ґи, -зі; -ли́ґи, -ли́ґ