ҐВАЛТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. кого і без прям. дод. Змушувати силою до статевого акту.
Але тепер, коли один вночі Нахабний, лютий кат панує І матір і дочку ґвалтує, Хай струни сплять, живуть мечі! (О. Олесь);
Начальник вибирав собі декотрих гарніших дівчат і ґвалтував, після того передавав своїм помічникам (В. Барка);
Стріляють, мордують, ґвалтують... Дарма! Народ не підкориться лютому ігу (М. Бажан);
// кого. Під тиском, силою схиляти когось до чого-небудь.
Я відчував, що своїми вимогами керівництво просто-таки ґвалтує студентів, тому останні не мовчали і пішли на конфлікт (із журн.).
2. що. Плюндрувати, чинити насильство.
Він [Сулейман] брав простори, як жінку, він ґвалтував їх, весь світ довкола нього мав слугувати лиш знаряддям кари або ж насолод (П. Загребельний);
Мадяри були малочисельним народом, але довгий час ґвалтували всю Західну Європу (з навч. літ.);
// Перекручуючи, спотворювати що-небудь; фальсифікувати.
На жаль, правдивим є той факт, що деякі фальсифікатори намагаються ґвалтувати історію, переписуючи її на свій кшталт (із журн.).
3. Кричати, галасувати.
– Чого ти прибігла в пасіку ґвалтувати? Що там трапилось? (І. Нечуй-Левицький);
[Митрохван:] Кума Степанида ґвалтує на всю вулицю, що когось ославить!.. (М. Кропивницький);
Та не ґвалтуйте, ми його піймаємо біля жінки (І. Карпенко-Карий);
– Андрію!.. Серце! Піди знов до батька. Кричи, ґвалтуй... на коліна падай, хай дозволить женитись... (В. Винниченко).
4. Шалено, несамовито гавкати; валувати (у 1 знач.).
Біжу на подвір'я. А там бряжчать залізні цепи [ланцюги] і люто ґвалтують собаки (М. Коцюбинський);
Десь далеко-далеко, на тім краї [краю] села, тюкнув хтось, і ґвалтували десь далеко собаки (А. Головко);
Собаки ґвалтують всю ніч по селу (І. Нехода);
Пожежа гналася за людьми, зажерливо накидалася на все, що траплялося на путі: будівлі, дерева, збіжжя, ревла худоба, ґвалтували собаки, іржали коні, а над усім – сухий потріск вогню, бурхання полум'я (П. Загребельний).
5. кого, що. Виводити зі стану спокою; хвилювати.
– Буди стійчика, та вдвох і ґвалтуйте людей. – Може б, у дзвона вдарити? – каже Онопрійко (О. Кониський);
– Хто б же, дитино моя, пішов серед ночі людей ґвалтувати? (Л. Яновська);
– Ну, то чого ж кричати, чого людей ґвалтувати? – сердито казала княгиня (С. Васильченко);
// Дратувати (собак).
[Півень:] Ото, каже [Коржиха], дав їм два пуди, дай іще два, – нехай буде п'ять, та йдіть собі з Богом, не ґвалтуйте собак попід вікнами (І. Микитенко);
// Порушувати, збурювати.
Немов дика орда наступала на город і ґвалтувала тишу стуком копит об камінь, скрипом арб [гарб] і риком худоби (М. Коцюбинський);
Він ґвалтує тишу денно і нощно, барабан замовкає тільки тоді, коли навіжений Вус спить (Ю. Мушкетик).
6. Бити на сполох.
Москалі барабанили-сурмили, дзвони ґвалтували, вили, люди кричали – пожар, пожар! (Панас Мирний);
Я схоплююсь, хочу кудись бігти, щось рятувати, ґвалтувать (В. Винниченко).
-ую, -уєш, недок.
1) перех. і без додатка. Змушувати силою до статевого акту.
2) неперех. Кричати, галасувати.
3) неперех. Шалено, несамовито гавкати; валувати.
4) перех. Виводити зі стану спокою; розбурхувати. || Дратувати (собак).
5) неперех. Бити на сполох.
1) (примушувати силою до статевого акту) to violate, to rape, to commit rape (upon)
2) (галасувати) to yell; to bawl; to make a noise (hubbub)
3) (несамовито гавкати) to bark (furiously)
[gwałtuwaty]
дієсл.
gwałcić
Ґвалтува́ти, -ту́ю, -ту́єш
Voldtage
Våldta
Voldta