ІКОНОЛО́ГІЯ, ї, ж.
Напрям у мистецтвознавстві XX ст., що полягає в дослідженні сюжетів та образотворчих мотивів у художньому творі для визначення його історично-культурного змісту та вираженого в ньому світогляду.
Іконологія виникла у 20–30-х роках ХХ ст. як допоміжна наука історії мистецтв (з наук.-попул. літ.);
Іконологія – це продовження іконографії, але, на відміну від неї, вона передбачає розширений метод інтерпретації, тлумачення, виявляє за прямим (предметним) змістом зображення додаткові значення різної природи (з навч. літ.).
-ї, ж.
Напрямок у мистецтвознавстві 20 ст., що полягає у дослідженні сюжетів та образотворчих мотивів у художньому творі для визначення його історично-культурного змісту та вираженого у ньому світогляді.
Галузь історії мистецтва, яка базується на методі всебічних досліджень твору мистецтва (інтерпретація твору мистецтва як явища, пов'язаного з окресленою історичною епохою, суспільною, політичною ситуацією, мистецьким оточенням).