ЯЧА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. яча́ти і звуки, утворювані цією дією.
З високості чутно ячання лебедів і крик диких гусей (Леся Українка);
Лебеді на річці змахували крилами й з радісним ячанням підіймалися угору (Л. Дмитерко);
Вона зненацька почула різке, надсадне ячання: невідь-звідки на терасі взявся антрацитово-чорний котюга (з газ.);
* У порівн. І в хаосі розкиданих стовпів, Серед шалівок, каменю та глини, Зринає віщий і міцний порив, Мов весняне ячання лебедине (М. Рильський).
-я, с.
Дія за знач. ячати і звуки, утворювані цією дією.
яча́ння
[йачан':а]
-н':а