Значение слова "ЯСТРУБЕЦЬ" найдено в 9 источниках

ЯСТРУБЕЦЬ

ЯСТРУБЕ́ЦЬ, бця́, ч.

Зменш.-пестл. до я́струб.

У небі – ні хмаринки, на полукіпках, покладених вздовж дороги, сиділи яструбці і зосереджено вичікували малих гризунів (В. Гжицький).

яструбе́ць

[йаструбец']

-бц'а, ор. -бцем, м. (на) -бц'у/-бцев'і, мн. -бц'і, -бц'іў

імен. чол. роду, жив.

-бця, ч.

Зменш.-пестл. до яструб.

{йаструбе́ц} -бца́, ор. -бце́м, м. (на) -бцу́/-бце́ві, мн. -бці́, -бці́ў.

Я́струбець іменник чоловічого роду населений пункт в Україні

-бця, ч. Зменш.-пестл. до яструб.

яструбе́ць іменник чоловічого роду, істота

яструбець, -бця