ЯЗИ́ЧНИЦЬКИЙ, а, е.
Стос. до язичества і язичників (у 1 знач.), пов'язаний з ними.
Археологічні дослідження в місцях язичницьких капищ стародавніх слов'ян свідчать, що в центрі, як правило, стояв найбільший ідол, а навкруг нього розміщувались менші, другорядні (з наук.-попул. літ.);
А ще давніше, у княжі часи, тут (село Крюківщина на Київщині) були язичницьки капища, тому й досі одне з угідь поплизу села називають долиною доброго дуба (з газ.);
// Власт. язичеству, язичникам.
За давніх часів [на Україні] існувала військова пісня-танець – гра, мотиви якої збереглися почасти в колядках і інших святкових піснях, а також у деяких весняних іграх (можливо, що й язичницька тризна по померлому князю або дружиннику супроводжувалася військовою пантомімою) (з наук. літ.);
// Стос. до часів язичества, пов'язаний з цими часами.
Вивчення творів античних язичницьких авторів приводить гуманістів ХV ст. до остаточного звільнення від вчення католицької церкви і до рішучої боротьби з середньовічною схоластикою (з наук. літ.).
Язи́чницький
Язичницький ← “язичник” ← язик к/ч
Ознака за віднесеністю до язика (стосовний до особи, яка говорить язиком – по-російськи, є прихильником усього російського, не визнаючи українське, заперечуючи його).
Шановний Петре Андрійовичу, підписи все ж таки варто зібрати, і якомога більше, бо Ви чуєте, як лементують “язичницькі” депутати...(Клич, 36/96, с. 3).
-а, -е.
Стос. до язичества і язичників (у 1 знач.), пов'язаний з ними. || Власт. язичеству, язичникам. || Стос. до часів язичества, пов'язаний з цими часами.
••
Язичницькі божества — Дажбог, Перун, Макоша та ін.
язи́чницький
[йазичниец'кией]
м. (на) -кому/ -к'ім, мн. -к'і
тж. язичеський
heathen, pagan