ЮРМИТИСЯ

СКУ́ПЧУВАТИСЯ (збиратися докупи), ЗБИВА́ТИСЯ, ГРОМА́ДИТИСЯ, ТИ́СНУТИСЯ, ТАБОРИ́ТИСЯ, ЮРБИ́ТИСЯ, ЮРМИТИСЯ, ЮРТУВА́ТИСЯ розм., ТО́ВПИТИСЯ, НАТО́ВПЛЮВАТИСЯ, ЗГРОМА́ДЖУВАТИСЯ розм., СКУ́ПЛЮВАТИСЯ розм., КУ́БЛИТИСЯ розм., ТЛУМИ́ТИСЯ діал., ГЛОТИ́ТИСЯ діал. — Док.: ску́пчитися, зби́тися, сти́снутися, з'юрби́тися, сто́впитися, нато́впитися, згрома́дитися, ску́питися. Найбільше людей скупчувалось навколо Тимофія Горицвіта (М. Стельмах); Інстинктивно почуваючи небезпеку, коні тамують свій біг і збиваються в купу (С. Добровольський); По дорозі громадилися коло нього хлопці й дівчата (О. Ковінька); Вони (селяни) тиснулися в невеличкі гуртки (Г. Епік); Дівчата співають і славлять весну, а парубоччя табориться округ них (Ю. Яновський); На другий день рано коло спуску згромадилася ціла купа робітників (І. Франко); Насилу вибрали. Чоловіка з шість пішло народу. Останні скупились коло рундука (Панас Мирний); Там уже кублилося, мабуть, усе боярство київське (П. Загребельний); Тут щоночі кубляться такі квартиранти, як ви! (О. Гончар). — Пор. 1. збира́тися.

Ю́РМИ́ТИСЯ, ю́рми́ться; мн. ю́рмля́ться; недок.

Те саме, що юрби́тися.

По закінченні концерту люди ще довго не розходились, юрмилися біля клубу (Яків Баш);

На майдані він задивився на великий гурт людей, що юрмилися перед широкою, як святкова скатерка, об'явою (М. Ю. Тарновський);

Біля віконець кількох хат юрмились різномасті голуби (І. Рябокляч);

Маленькі рибки юрмилися тут же таки біля ніг Бориса, зовсім не боячись помахів його грізного спінінга (В. Собко);

* Образно. У Тоні Кравченко насторожений погляд і міцно стулені губи, – не кожний здогадається, які думки юрмляться в її голові (С. Журахович).

ю́рмитися

[йурми^ети^ес'а і йурмити^ес'а]

-ми^ец':а/-миц':а, -мл'ац':а/-мл'ац':а,

див. гуртуватися

【完】 见 юрбитися

див. юрбитися