ЮРИСДИКЦІЯ

ім competence; judicature; judicial cognizance; jurisdiction • передавати під (чиюсь) юрисдикцію to transfer to the jurisdiction (of) • підпадати під юрисдикцію to come (fall) within (under) the jurisdiction (of) • розглядати справу (в суді) в порядку сумарної юрисдикції to hear (try) a case summarily • визнання обов'язкової юрисдикції Міжнародного Суду acceptance of the compulsory jurisdiction of the International Court of Justice • відсутність юрисдикції lack of jurisdiction • обмеження юрисдикції jurisdictional restriction; restriction of jurisdiction • порушення юрисдикції jurisdictional irregularity (violation) • право юрисдикції adjudicatory authority (power); right of jurisdiction • такий, що не належить до юрисдикції (суду) extrajudicial • територія, що перебуває під юрисдикцією territory under the jurisdiction (of) • у межах юрисдикції within the jurisdiction (of) • який підпадає під юрисдикцію judicable; jurisdictional; subject to jurisdiction (of) • ~ органів обвинувачення prosecutive (prosecutorial) jurisdiction • ~ судів jurisdiction of the courts • ~ суду загального права common law jurisdiction • ~ суду першої інстанції original jurisdiction • ~ суду права справедливості equity jurisdiction • адміністративна ~ administrative jurisdiction • апеляційна ~ appellate jurisdiction • виконавча ~ enforcement jurisdiction • виняткова ~ exclusive jurisdiction • державна ~ state jurisdiction • додаткова ~ ancillary (auxiliary, incidental, supplementary) jurisdiction • екстериторіальна ~ foreign jurisdiction • загальна ~ general jurisdiction • законодавча ~ legislative (prescriptive) jurisdiction • заперечена ~ challenged (questioned) jurisdiction • іноземна ~ foreign jurisdiction • існуюча ~ actual jurisdiction • конституційна ~ constitutional jurisdiction • консульська ~ consular jurisdiction • консультативна ~ (суду) advisory (consultative) jurisdiction (of the court) • кримінальна ~ criminal (penal) jurisdiction • наглядова ~ supervisory jurisdiction • належна ~ competent (due, proper) jurisdiction • неналежна ~ incompetent (undue, unproper) jurisdiction • обмежувальна ~ limited (restrictive) jurisdiction • обов'язкова ~ compulsory (obligatory) jurisdiction • охоронна ~ protective jurisdiction • спеціальна ~ special (specialized) jurisdiction • спірна ~ contestable jurisdiction • судова ~ court (judicial, trial) jurisdiction • сумарна ~ summary jurisdiction • територіальна ~ territorial jurisdiction • факультативна ~ optional; jurisdiction • цивільна ~ civil jurisdiction

юрисдикці|я ім. jurisdiction; competence; judicature; realm of authority; domain;\~я суду загального права common law jurisdiction; \~я суду першої інстанції original jurisdiction; \~я суду права справедливості equity jurisdiction; адміністративна \~я administrative jurisdiction; апеляційна \~я appellate jurisdiction виключна \~я exclusive jurisdiction виняткова \~я exclusive jurisdiction; державна \~я state jurisdiction; загальна \~я general jurisdiction; законодавча \~я legislative jurisdiction; іноземна \~я foreign jurisdiction; наглядова \~я supervisory jurisdiction; охоронна \~я protective jurisdiction; первинна \~я original jurisdiction; перебувати в \~ї be in charge / under the authority; предметна \~я (підсудність) subject matter jurisdiction; судова \~я court jurisdiction; територіальна \~я territorial jurisdiction; цивільна \~я civil jurisdiction;

-ї, ж. 1》 Право чинити суд, розглядати і вирішувати правові питання.
|| Повноваження давати правову оцінку фактам, розв'язувати правові питання.
Адміністративна юрисдикція — передбачена законом або іншим правовим актом правомочність органів державного управління розглядати індивідуальні адміністративні справи.
2》 Сфера, на яку поширюється таке право.

(англ. jurisdiction)   повноваження судових, адміністративних та інших органів вирішувати певні категорії кримінальних, цивільних, трудових, адміністративних справ, закріплених у законодавстві.

юрисдикція; ж. (лат., від право і проголошую) 1. Право чинити суд, розглядати і вирішувати правові питання, прерогативи. 2. Сфера, на яку поширюється таке право.

юрисди́кція [лат. jurisdictio, від jus (juris) – право і dico – проголошую] повноваження давати правову оцінку фактам, розв’язувати правові питання.

рос. юрисдикция повноваження певної особи, установи давати правову оцінку фактам, діям, розв'язувати правові питання.

ambit, conusance, competence, judicature, judicial field, jurisdiction of court, jurisdiction, official knowledge

-ї, ор. -єю. Правова сфера, на яку поширюється повноваження кого-небудь.

право чинити суд, г. судовласть, (даної установи) прероґативи

обсяг компетенції судового або адміністративного органу.

юрисди́кція іменник жіночого роду

{йуриесди́кційа} -йі, ор. -йеійу.

-ії ż jurysdykcja

იურისდიქცია

юрисдикция