ЮРБА

ЮРБА́, и, ж.

1. Велике безладне, неорганізоване скупчення людей; натовп, орава, юрма.

Гомін і рик величезної юрби ставався чимраз голоснішим (І. Франко);

Ще не дійшовши до колії, ми здалека побачили велику юрбу, яка заповнила порожні залізничні платформи (І. Муратов);

// кого, яка. Група людей, яких об'єднує щось спільне, гурт.

Юрба гостей зібралась уже чималенька (П. Куліш);

Юрба в'язальниць молодих Ішла з граблями на покоси (Я. Щоголів);

[Мотря:] Постановите кварт зо дві горілки – .. то наші кавалери зразу приймуть вас у свою юрбу! (М. Кропивницький);

Юрби веселої дітвори сповнювали вечір своїм гомінким криком (Я. Качура);

// Велике скупчення тварин одного виду (перев. птахів, комах, риб, собак і т. ін.), зграя.

Ціла юрба [псів] кинулася по тісненькім подвір'ю, по всіх закутках, порпають, нюхають, дряпають – Лиса ані сліду (І. Франко);

Коло льотка дзижчало багато бджіл, які повертались з медом додому. Медунка не хотіла товпитись у юрбі (О. Іваненко);

// Велика кількість, скупчення чого-небудь (будинків, дерев тощо).

Поміж широкою синьою биндою Дніпра та юрбою зелених гір побігла з Канева триверстова піскувата дорога до Шевченкової могили (М. Коцюбинський);

* Образно. У розчинене навстіж вікно гомінкою юрбою звуків ввалився теплий вечір (П. Колесник);

Десь грала музика вечірня, І над моєю головою Зірки злітались на ночівлю Золотоперою юрбою (І. Муратов);

// у знач. присл. юрбо́ю, юрба́ми. Неорганізовано і в великій кількості; гуртом.

Школярки та школярі юрбою оточили когось і про щось палко й голосно гомоніли (Б. Грінченко);

Така тиха, зоряна й ясна ніч. А в ній у голубім сяйві юрбою бродять дівчата молоді з піснями лункими (А. Головко);

Ковачі покинули свої кузні, юрбами бродили по вулицях, .. співали пісень (А. Хижняк);

Стоять [пасажири] юрбами на терасах, на палубі, мов заворожені, і дивляться на казкові .. береги (І. Цюпа).

2. Звичайні люди, маса на відміну від героїв, обдарованих, видатних осіб, юрбище.

[Міріам:] Я всіх і все ненавиджу за нього [Мессію], і ворогів, і друзів, і юрбу, отой народ безглуздий, що кричав: “Розпни його, розпни!” (Леся Українка).

НА́ТОВП (велике скупчення людей, що перебувають десь або рухаються кудись), ЮРБА́, Ю́РМА́ розм., ТОВПА́ розм., Ю́РМИЩЕ підсил. розм., Ю́РМИ́СЬКО підсил. розм., З'Ю́РМИСЬКО підсил. рідше, ГУРБА́ заст., ТИ́ЧБА заст., ГУ́РМА́ діал., ГАЛА́ЙСТРА діал., ГЛОТА́ діал., ТИ́ЖБА діал.; ТАБУ́Н розм., ОТА́РА зневажл., СТА́ДО зневажл., ОРДА́ підсил. розм., НАВА́ЛА кого або яка, підсил. розм. (безладний, неорганізований натовп); ЗБО́РИЩЕ, ЗБО́РИСЬКО, ЗБІГО́ВИЩЕ розм., ЗБІГО́ВИСЬКО розм., СХО́ДЬБИЩЕ розм. рідко, ЗДВИГ діал. (велике скупчення людей в одному місці); СТО́ВПИЩЕ, СТО́ВПИСЬКО, ТЛУМ розм., СТОВКО́ВИСЬКО розм., СТОВКО́ВИЩЕ розм. (безладне й тісне скупчення людей в одному місці); ТИСК розм., ТИ́СНЯВА розм. (кого: народу, людей і т. ін. — тісне скупчення людей в одному місці); ВАТА́ГА розм., БА́НДА заст. розм. (група людей, компанія, що зібралася разом для чого-небудь); ОРА́ВА розм. (галасливий і безладний натовп). Парубки й дівчата стоять густим натовпом, впритул (Т. Масенко); — Бачу, іде юрба жінок од греблі (А. Головко); Коло самої шахти зібралася вже чимала юрма (Б. Грінченко); В розрізах вулиць стояли товпи людей (Ю. Смолич); Не раз розбігалася чутка: "зловили отамана!", й цілі тичби людей збігалися на його дивитися (Марко Вовчок); Вона (Катря) миттю стрибнула з печі додолу й побачила табун посипальників, що товпились біля порога (Панас Мирний); Суне солдатська отара в зеленаво-сірих шинелях (О. Довженко); Громом озвалась з радощів семінарська орда (С. Васильченко); На похорон припливла така навала людей, утворилася така тиснява (Ірина Вільде); На колгоспному подвір'ї.. селянського люду було стільки, що зборище це на перше око можна було взяти за звичайний сільський ярмарок (Г. Епік); Стіни хатинки аж двигтіли від збориська солдаток (Я. Баш); Біля намету Сагайдачного застав Микула велике збіговище і крик (О. Маковей); Князь не знав якийсь час, що робити йому з отим збіговиськом, як вгамувати сіверян (Д. Міщенко); Іван щезає в людському стовпищі, мов голка в сіні (П. Колесник); Всі лірники в цей день заздрили Доротею, що не знати чим ярмарчан принадив, росло стовписько (К. Гордієнко); Десь із-за возів у ярмарковий тлум несподівано врізались два вершники (С. Добровольський); Людей на базарі — тиск: те продає, те купує — кожний заклопотаний (С. Васильченко); А кузня, з постійною тиснявою народу в ній, хоч і добра була школа, та до якогось часу (А. Головко); Вже нишпорять по лісі ватаги хлопчаків (А. Шиян); Де не взялась юрба хлопців.. Крик, ґвалт, гармидер! А за бандою друга купа йде — парубки, ґазди (І. Франко); Народу стеклося проханого і непроханого.., столів на таку ораву забракувало б, тому розмістилися на траві (В. Земляк). — Пор. 1. гру́па, ску́пчення.

Crowd, throng; boodle, rabble, a whole posse; перен. mob

юрба дітей — bevy of children

юрбою — in a crowd

ввійти юрбою — to come trooping in

юрба́

[йурба]

-би, д. і м. -б'і, мн. йурби^е, йурб

дв'і йурби

[jurba]

ж.

tłum

【阴】

1) 人群; 一伙人, 一帮人; 一群人

2) 群(指畜﹑ 禽)

Грамада

гурт

талака

див. багато; ватага; тіснота

Юрба́, -би́, -бі́; ю́рби, юрб

Folkemengde, menneskemengde

Menneskevrimmel

Folkmängd

Foule