ЩОКА

ЩОКА́, и́, ж.

1. Частина обличчя від вилиці до нижньої щелепи.

Молодиця сіла і журливо підперла рукою щоку (Панас Мирний);

Тамара ще більше змарніла, її худі щоки запали, на засмученому обличчі великі карі очі здавалися ще більшими (А. Хижняк);

Лейтенант обняв колгоспника за широкі плечі і поцілував у колючу щоку (П. Панч);

Заклавши полтиника за щоку, Донько з підстрибом гайнув ярмаркувати (О. Гончар);

* Образно. Євдоким через пліт поглядає на свій город, де вже рясно, і синьо, і біло цвіте картопля, дрімає рожевий, з підмальованими щоками мак, і оживають у золотому клечанні похилі соняшники (М. Стельмах);

// Така частина морди, голови у тварин.;

// перев. мн. Зяброві кришки в риб.

– Про юшку можете прочитати в книжці “Старое житье”. Там описується, як Потьомкін варив юшку з аршинних стерлядей і судачих щік (П. Загребельний).

2. спец. Бокова, перев. плоска, поверхня якогось предмета, якоїсь деталі, частини пристрою, механізму.

Рейсфедер має дві щоки, відстань між якими регулюється гвинтом (з навч. літ.);

Вершник вихопив з піхов шаблю й з усього розмаху щокою шаблі вдарив дозорця по спині (Іван Ле).

О́чі (що́ки) позатяга́ло див. позатяга́ти;

Розгла́джувати / розгла́дити чоло́ (обли́ччя, ши́ю, що́ки і т. ін.) див. розгла́джувати;

Рум'я́нець (рум'я́нці) на всю що́ку́ див. рум'я́нець;

(1) Що́ки [аж] горя́ть (паша́ть) / зайняли́ся (спалахну́ли) – обличчя дуже почервоніло від яких-небудь почуттів (сорому, гніву, радості і т. ін.).

Вона почувала, що її щоки аж горять, аж пашать, усе тіло неначе в огні од неприємних згадок та од злості (І. Нечуй-Левицький);

Дивився на неї Яресько і любувавсь .. Розшарілась, щоки горять, а очі весь час сміються ясно, іскристо (О. Гончар);

Біжить назустріч дівча. Щоки пашать, очі горять – і ловить мій погляд з таким запалом, з таким відданням, на які здатні лиш ті, що стрілись на мить, а розстались навіки (М. Коцюбинський);

Засміялася Орися, і її очі бризнули такою веселістю, щоки так зайнялися збентеженою дівочою кров'ю, що Дорош теж посміхнувся (Григорій Тютюнник);

Валині щоки несподівано спалахнули (В. Собко).

щока́

[шчока]

-ки, д. шчо^уц'і, зн. шчоку/шчо^уку, м. (на) шчо^уц'і, мн. щчоки^е, шч'ік

обидв'і шчоки

ЩОКА́ (частина обличчя від вилиці до нижньої щелепи), ЛИЦЕ́ перев. мн., ЛАНІ́ТА перев. мн., книжн. заст., поет. Щоки його позападали, рум'янець зник, ніс загостривсь (І. Нечуй-Левицький); Її коса, її рука і ніжних лиць ясні овали... (В. Сосюра); — Болярині (боярині) тепер тільки й знають, що натирати ланіти червоними рум'янами (І. Нечуй-Левицький).

Cheek; тех. jaw

ударити по щоці — to slap in the face

поцілувати в обидві щоки — to kiss on both cheeks

[szczoka]

ж.

policzek анат.

【阴】

1) 面颊, 腮

2) 技 (物体的) 侧面; 颚面; 钳嘴

Щока́, -ки́, -ці́; що́ки, щік

Личко, личенько, личенятко

Шчака

Kind

Joue

Kinn

Kind