ШПИЛЬКА

ШПИ́ЛЬКА, и, ж.

1. Предмет для заколювання волосся в зачісці у вигляді зігнутого навпіл дроту або двозубчастої вилочки.

Увіходить Йоганна, розкішно вбрана: .. на голові штучний убір з золотих обручів, шпильок, гребінців і сітки (Леся Українка);

Сколюючи шпильками своє розпушене і золотаве волосся, вона повернулася до мене (Я. Гримайло);

Ганна Сильвестрівна виколупувала головною шпилькою кісточки з вишень і підсувала Рубінові найбільші, налиті соком ягоди (І. Сенченко);

* У порівн. Ніс [у чоловіка] довгий та карлючкуватий і на кінці загострений, ніби шпилька (Г. Квітка-Основ'яненко).

2. Рід невеликої металевої голки з круглою голівкою на тупому кінці, яку використовують перев. для приколювання чого-небудь; булавка.

Моя бесідниця тим часом набрала повен рот шпильок і налагодилась помагати мені в примірці (Леся Українка);

* Образно. Товариші розказували про неї нове й нове і кололи в серце новими шпильками (С. Васильченко);

* У порівн. Знай Левка костить [Тимоха] та прикладки йому прикладає, і чого за ним і зроду не бувало, те йому так і пришпилює, мов шпилькою (Г. Квітка-Основ'яненко);

* Образно. * У порівн. – Ну тебе к бісу, – каже [Захарченко], – як шпильками шпигаєш! – Бачите, одросли трошки вуси, так щетина й колеться (О. Стороженко);

// Велика голка з гарно оздобленою головкою, що вживається як предмет туалету або прикраса для одягу.

Вона висмикнула з коси золоту шпильку з дорогим камінцем і подала Юркові (І. Нечуй-Левицький);

Хима завилась гарною наміткою, заколола її здоровими шпильками з червоними головками (М. Коцюбинський);

Йому треба було попрохати в брата запонку й шпильку до галстука (А. Кримський);

Немічний вогник його [каганця] блищав, як золота голівка шпильки, встромленої в темряву (П. Колесник);

// також у сполуч. зі сл. англійський. Особливий рід приколки, що застібається.

– Пам'ятаєш, Усте, отого спекулянта в жовтих черевиках .. Приніс він шпильки: англійські, каже, шпильки – ще старого режиму, а дівчатам моїм, бачу,. аж підскакують, так хочеться виміняти... (Г. Косинка);

Сто карбованців він поклав у бокову кишеню піджака і пристебнув їх шпилькою (Григорій Тютюнник);

Щоб не пекло сонце, хлопці одягли тюбетейки й захватили з собою англійські шпильки. Вони чули, що коли схопить ногу чи руку судорога, то треба вколотися шпилькою і судорога “відпустить” (П. Автомонов);

// Прикраса із застібкою для приколювання її до жіночого плаття біля шиї або на грудях; брошка.

Княгиня зняла з грудей шпильку, осипану самоцвітами (О. Стороженко).

3. перен. Колюче, уїдливе зауваження; ущипливе слово.

Інша шпилька .. така, що Пилипиха не стерпить (Марко Вовчок);

Ви знаєте, яка прикрість ота критична шпилька? Потрапити в нашу сатиричну газету “Колючка” – велика біда (О. Ковінька);

Ми з учителем мовчали, удавали, що не чуємо його шпильок, але він не вгавав: – Це вам не ті часи, щоб партизанщиною займатися (І. Муратов).

4. Невеликий стержень, шпеник, цвях без головки; кілочок.

Рослини відв'язують від шпалери, стебла розстелюють по землі і пришпилюють дерев'яними шпильками (з наук. літ.);

// У шевській справі – спеціальний цвяшок без головки, яким прибивають підметку.

Швець спритно забивав шпильки, на підошві лягала біла доріжка (Ю. Збанацький);

// У машинобудуванні – болт без головки з нарізкою на кінцях, що служить для скріплення деталей.

У тих випадках, коли за умовами конструкції з'єднувальних деталей болтове з'єднання застосувати не можна, користуються шпильками. Шпилька має різь на обох кінцях (з навч. літ.);

Головку блока циліндрів виготовляють з високоякісного чавуну або алюмінієвого сплаву і скріплюються з блоком циліндрів за допомогою болтів або шпильок (з навч. літ.).

5. розм. Дуже тонкий каблук жіночого взуття.

– Плаття модне, туфлі на шпильках, іде, мало не переломиться (М. Зарудний).

6. Листок хвойної рослини; хвоїнка.

По дорозі він старанно обминав кущі розлогого ялівцю та невеличкі смерічки, бо на їх густих гілках і шпильках так багато висіло крапель роси, що, бачилось, якби зібрати її в посудину, то на кождім корчику пару кварт води набрав би (І. Франко);

Нічний дощ вимив на деревах шпильки, і ліс зазеленів, озвався пташиними голосами (С. Чорнобривець);

Завше треба віддавати перевагу дереву, що зрубано його ясної, сухої осені, коли листя падає огненними метеликами і чути звук кожної шпильки з сосни, шпильки, що падає на землю (Ю. Яновський);

// У деяких рослин – колючка, шип.

Парася по садку гуляла, З Троянди квіточку зірвала – Та шпильку в рученьку загнала! (Л. Боровиковський).

7. Тверда колючка на тілі деяких тварин; голка.

Коли враз клубок шпильок Підкотився під пеньок. Покотився по змії І шпильками вбив її. Бачить лис: це не клубок, А завзятий їжачок! (М. Стельмах).

◇ Підпуска́ти / підпусти́ти шпи́льку див. підпуска́ти;

(1) Підпусти́ти шпи́льки (д) див. пуска́ти.