ШМАТТЯ

БІЛИ́ЗНА збірн. (вироби з тканини, що одягаються безпосередньо на тіло або призначені для побутових потреб), ШМА́ТТЯ розм., ПЛА́ТТЯ заст., БІ́ЛЛЯ діал., ХУ́СТЯ діал. Молодиця намочила в ночвах білизну бійців, заходилася прати (Григорій Тютюнник); На ліжка послали чисту накрохмалену білизну, яка пахла лісом і річкою (В. Козаченко); Над берегом лежав камінь, де молодиці прали плаття і крохмалили його в березі в крохмалі з висівок (І. Нечуй-Левицький); Одно, що знала добре й чинила радо, — шила та вишивала білля (О. Кобилянська).

ЛАХМІ́ТТЯ (старий, подертий одяг), РУ́Б'Я, ДРА́НТЯ, ЛА́ТИ мн., РА́М'Я, РА́МТЯ рідше, РИ́ЗЗЯ рідше, ЛА́ХИ мн., розм., ЛА́ХМАНИ́ мн., розм., ЛАХМА́ННЯ розм., ЛАХМАНИ́НА розм., ДРА́НКА розм., РЯДЮ́ГА розм., ХЛАМІ́ТТЯ розм., ШМА́ТТЯ розм., ГАНЧІ́РКА зневажл., ГАНЧІ́Р'Я зневажл., МАНА́ТТЯ зневажл., ГАНЧІРЯ́ЧЧЯ підсил. зневажл., ШАРПАНИ́НА розм. рідко, РВАННЯ́ розм. рідко, ДРАННЯ́ заст., ДЕРЮ́ГА заст., ТАНДИ́ТА заст., ФА́НТЯ діал., ГНО́ТТЯ діал., СТРА́П'Я діал., СТРА́ПКИ діал., ФАЛА́ТТЯ діал., ФУРФА́НТЯ діал.; ВЕРЕ́ТТЯ розм., ВЕРЕ́ТИЩЕ заст., ЦУ́Р'Я діал., ЦУ́НДРА (ЦУ́НДРЯ) діал., ЦУНДРИ́НА діал. (перев. з грубої тканини); ЛА́НЦІ мн. (перев. домашнього вжитку); НЕДО́НОСКИ мн. (кимось недоношений). Старий робітник у лахмітті. Заріс бородою, запалені очі (Ю. Яновський); Я.. хочу бачити свою дружину не в руб'ї та гнотті, а мов намальовану (М. Стельмах); Знаєш багачок? ..Навезе від батька матері дрантя та ганчір'я всякого, та й не руш його... (Панас Мирний); Панські шати — наші лати (прислів'я); Була вона каліка, .. злидні.. укривали її тіло ганчірками, гноттям, рам'ям та грязюкою (Панас Мирний); Вітер.. весело тріпав рамтям, що висіло у нього на плечах замість сорочки (Г. Епік); Під снігом, під метелицею старець до ріки бреде: скорчився, згорбився, труситься, в дірявому риззі (Ганна Барвінок); В хаті не було нічого, крім кількох торбів, палиці дідової, шапки, позшиваної з тисячних латок, та й деяких других лахів (І. Франко); Ми тулимось в холодних підземеллях: Там наші хати; носим лахмани... (П. Грабовський); Їх лиця пожовкли з нужди, ..їх одіж — то позшиване лахмання, що ледве-ледве держиться на тілі (І. Франко); — Хіба ж, мамо, у цій лахманині можна виходити на вулицю? (М. Стельмах); Одяглася Катерина погано, накинула на себе дранку, що крізь неї вітер пронизував тіло (С. Чорнобривець); Лежать (тюремники) на великому гуртовому полу серед брудного хламіття (Б. Грінченко); Все на нім брудне, злиденне: Шмаття — дертеє, смердюче (А. Кримський); Холодне тіло округи Манаттям деяким прикрили (Я. Щоголів); (Запорожець:) Візьми собі мою шарпанину за коня та носи на здоров'я (М. Кропивницький); Одне, що в батька було некрасиве, — одяг. ..Неначе нелюди зухвалі, аби зневажити образ людини, античну статую укрили брудом і рванням (О. Довженко); І ходить (село Будище) не в дранні і не бідує (А. Турчинська); Прожила дерюгу на Мусієву наругу, а Мусій кучеряв та дерюгу викупляв (М. Номис); Цюю тандиту вже пора б пороздаровувати вбогим (Словник Б. Грінченка); Одежинка.. носилася без перемінки, поки сама не опадала страп'ям та гноттям (Панас Мирний); Кляпи від сурдута бідного Хоми давно були повідривані і висіли, мов нужденне фалаття (І. Франко); Його довга бекеша .. висіла довгим фурфантям та била його о худі, заталапані литки (І. Франко); А це — Сисой, що хіть свою презміг, щодня ходив до річки у веретті і роздягався з голови до ніг, щоб комарі кусали в очереті (Л. Костенко); Все веретище Остапове держалось тільки латками (Ганна Барвінок); Вівчар тяжко зітхнув: То що робити далі? Ніякого майна, лиш цур'я на плечах (казка); — Чуєте, — говорила тихо Марусина тітка, — скільки грошей має, а я не могла цундрину прикупити на дівку, що на відданні (М. Томчаній); Він завжди носив недоноски з чужих пліч (Д. Ткач). — Пор. 1. мо́тлох.

О́ДЯГ (сукупність виробів із тканини, хутра, шкіри, якими покривають тіло), ОДЕ́ЖА, УБРА́ННЯ (ВБРА́ННЯ), УБИРА́ННЯ (ВБИРА́ННЯ), УБІ́Р (ВБІР), ТУАЛЕ́Т, СТРІЙ, ОДЕ́ЖИНА розм., О́ДІЖ розм., ОДЯГА́НКА розм., ВДЯГА́НКА (УДЯГА́НКА) розм., ОДЯГА́ЛО розм., ОДІВА́ННЯ розм., ОДІ́ННЯ розм., МАНА́ТКИ мн., розм., МАНА́ТТЯ розм., РЯДНИ́НА розм., ОБЛАЧЕ́ННЯ уроч., ірон., ПЛА́ТТЯ заст., ПЛАХІ́ТТЯ заст., ОДІ́Я заст., ОДЯ́ГА діал., ОГО́РТКА діал., НО́ША діал., РО́БА діал., ЛУДІ́ННЯ діал., ФА́НТЯ діал., ФАНТИ́НА діал.; ВЕРЕ́ТА, ВЕРЕТЯ́НКА, ВЕРЕ́ТИЩЕ заст. (з грубої тканини); ГАРДЕРО́Б (про сукупність таких виробів для однієї людини); КОСТЮ́М (звичайно національний); НАРЯ́Д, ПРИБО́РИ мн., діал. (гарний, святковий одяг); ША́ТИ мн., заст., поет., РИ́ЗА перев. мн., заст., поет. (багатий, розкішний одяг); ДРА́НТЯ розм., ЛАХМІ́ТТЯ розм., ШМА́ТТЯ розм., зневажл., ГАНЧІ́РКА розм., зневажл. (старий, подертий, а також — взагалі про одяг). Гетьман був у простому хатньому одязі — у світло-синьому каптані, оксамитових штанях і жовтих чоботях (П. Панч); Не одежа красить людину, а добрі діла (прислів'я); В убранні багрянім на троні, Від ізмарагдів блискучому, Феб засідав світлосяйний (М. Зеров); Ой піду я охотою в службу, Дадуть мені тісне убирання, Солдатське вічне горювання (пісня); Любила Параска уборами менжувати (Панас Мирний); Стежкою раз у раз проходили пани, а найбільш панії в туалетах легких поранніх, досить штучних (Леся Українка); Багато гостей, серед яких чимало в маскарадних строях (І. Кочерга); Одягнені в благеньку одежину, хлоп'ята теж прийшли зустрічати партизанів (А. Шиян); Згодом вона помітила серед багатьох обранців народу якихось жінок, зодягнених у національну одіж (І. Цюпа); Пішла до скрині, відкинула важку дубову ляду, дістала з-під якихось одяганок бобрикове пальто (М. Стельмах); Нічого нема, неодягнені ходять, одягала того у орди не було (Словник Б. Грінченка); Різнила Кучія хіба що повнота, її не могло приховати ніяке одіння (М. Олійник); Для одежі не було опрічної коморки, де можна було б поскладати й замкнути свої бурлацькі манатки (І. Нечуй-Левицький); — Прибери к бісу своє манаття! — крикнула Варка, шпурляючи ногою Гащин платок (Л. Яновська); Пішов Кармелюк до куми в гості, Покинув плаття в лісі на мості (П. Чубинський); Там, де зустрінеться їх (підданих) три, Най підбирають швидш плахіття; Без світла темної пори Ні кроку навіть за воріття! (П. Грабовський); Од панщини сильно тяжко було видряпаться, а коли вже одірвався од неї, тоді нічого не треба, харч своя, одяга своя (збірник "Народні оповідання"); Мати.. глянула на Тараса й каже: — Годі до школи ходити, як нема хліба в хаті й огортки на тілі (О. Ковалів); Твоя ноша кричить кождому, що ти мужик (Лесь Мартович); (Хима (убігла):) Ось ваша роба, дядю Лука (М. Куліш); Молодці і дівчатавідданиці виглядали як у свято, найкраще своє лудіння на себе повбирали (Я. Качура); В одну хвилю виросла перед Марусею ціла купа всякого жіночого фантя (Г. Хоткевич); Все веретище Остапове держалось тільки латками (Ганна Барвінок); Вибирати йому (Льові) не було з чого — гардероб у нього був дуже нечисленний (В. Підмогильний); Юнаки і дівчата в яскравих національних костюмах виконують гопак (з газети); Сьогодні зодяглася (мати) в той самий наряд, що був на ній і тоді, коли її дочка перший раз виходила заміж (Є. Гуцало); Буденна одіж наче смертний гріх Темніє серед ясних шат святкових (Леся Українка); Їхала (Катерина) селом... їхала на велике посміховище, а людям хотілося на коліна падати, мовби Мадонну на осляті побачили в ризах срібносніжних (Г. Хоткевич); Вдягнений він був у дрантя, а пов'язаний хусткою (П. Кочура); Дивимось: із запічка злазить хлопчик у лахмітті у якомусь (А. Тесленко); Подивіться хоча б на татар: і працюють як слід, і не пиячать, і з усього задоволені. А речі свої он як зберігають. Аж трусяться над кожною ганчіркою (З. Тулуб). — Пор. I. 1. наря́д.

ШМА́ТТЯ, я, с., збірн.

1. Шматки чого-небудь.

Невеликий, пане-браття Жрець я Гелікона, Бо тримаю тільки шмаття З кобзи Аполлона (І. Манжура);

Рудий чоловік тоді взяв молот – гуп!.. Аж іскри по кузні, аж іржаве шмаття заліза по полицях ожило – задзвеніло (А. Головко);

Низько над морем мчали розірвані на шмаття хмари (С. Скляренко);

Неголені бороди і вуса скидаються на шмаття повстини, а не на людське волосся (З. Тулуб);

Сиджу, зігнувшись над своєю торбою-мандрівницею, похапцем різне паперове шмаття в дорогу переглядаю (С. Васильченко);

Десь на селі .. перекликалися собаки й гасало шмаття пісень (А. Головко).

2. розм. Білизна.

Якийсь дід в одному шматті, розхристаний, без шапки, почав лаяти й клясти панів (М. Коцюбинський);

Тато сидів коло вікна на тапчані, тільки в шматті, розхристаний, аж груднину видно (А. Свидницький);

Через подвір'я – мотузка, на якій випране шмаття (Григорій Тютюнник);

// Дрантя, лахміття.

[Служебка (Виймає з клунка якесь шмаття):] От шмаття перебратись вам [в'язню] за старця, все ж буде ліпше, ніж тюремне рам'я (Леся Українка);

Увійшов дервіш до хати .. Все на нім брудне, злиденне: Шмаття – дертеє, смердюче (А. Кримський);

// Купа одягу, білизни.

В бункері було повно мешканців – дітей, жінок, старих. Вони виглядали звідусіль: з кучугур шмаття, з пуховиків, тиснулися по нарах, настелених в три ряди (О. Гончар);

// рідко. Дрібні домашні речі.

Гітлерівські солдати грабували різне хатнє шмаття і тягали його в своїх танках і обозах (П. Панч).

збірн.

rags; pieces of smth.

шма́ття

[шмат':а]

-т':а

Білизна, взагалі одяг [IV]

— одяг (поганий), білизна [V]

див. одяг

Шма́ття, -ття, -ттю, -ттям