ШЛЯХЕ́ТНІСТЬ, ності, ж.
Абстр. ім. до шляхе́тний.
Йому було майже приємно, що не він сам згоджується на поступки, а стороння особа його умовляє. Треба тільки витримати роль ображеної шляхетності (З. Тулуб);
Наталочка походила із заможної сім'ї, .. вміла й на піаніно грати, й пісень співала нечуваних, і взагалі, освіченість і шляхетність були написані на її обличчі (Ю. Збанацький);
Яновський – один з найбільш вродливих серед письменників. І саме тому, що краса його повна вродженої й вихованої шляхетності (Т. Масенко).
БЛАГОРО́ДСТВО (чистота моральних якостей, висока принциповість і т. ін.), БЛАГОРО́ДНІСТЬ, ВЕЛИКОДУ́ШНІСТЬ, ЛИ́ЦА́РСТВО (РИ́ЦАРСТВО), ШЛЯХЕ́ТНІСТЬ, АРИСТОКРАТИ́ЗМ підсил. рідше (перев. у манерах, поведінці, ставленні до кого-небудь). В праці, як і в пісні, найширше, найвиразніше розкривається душа людини, її благородство (П. Інгульський); — Хай панна Катруся держить свої сентименти для свого нареченого... для мене це уцінений товар. Суліман не дурень бавитись у благородність (Ірина Вільде); — Це добре, що ти знайшов у собі й для суперника крихту великодушності (О. Гончар); Маючи вроджене почуття шляхетності й, сказати б, чоловічої делікатності, він розумів, що негоже отак навпрямець посилати цього маленького королика під три чорти (П. Загребельний). — Пор. 1. благоро́дний, 2. благоро́дний.
шляхе́тність
[шл'ахет(')н'іс'т']
-тнос'т'і, ор. -т(‘)н'іс'т'у
-ності, ж.
Абстр. ім. до шляхетний.
【阴】 高尚, 高尚气度, 光明正大
Шляхе́тність, -ности, -ності, -ністю
Nobleness; generosity