ШЛЕЙФ

ШЛЕЙФ

(нем. Schleife). Удлинение в задней части женского платья, волочащееся по полу.

Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка.- Чудинов А.Н.,1910.

ШЛЕЙФ

нем. Schlife. Длинный хвост у женского платья.

Объяснение 25000 иностранных слов, вошедших в употребление в русский язык, с означением их корней.- Михельсон А.Д.,1865.

ШЛЕЙФ

спадающий на пол задний край женского платья, иногда очень длинный.

Полный словарь иностранных слов, вошедших в употребление в русском языке.- Попов М.,1907.

ШЛЕЙФ

хвост женского платья.

Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка.- Павленков Ф.,1907.

шлейф

(нем. schleppe)

1) длинный, волочащийся сзади подол женского платья (см. также трен);

2) волокуша-гвоздевка - с.-х. орудие для выравнивания и легкого рыхления поверхностного слоя вспаханной почвы.

3) комп. кабель в виде ленты для передачи данных между устройствами

Новый словарь иностранных слов.- by EdwART, ,2009.

шлейф

шлейфа, м.[нем. Schleife]. 1. Длинный, волочащийся сзади подол женского платья. 2. Волокуша – орудие для выравнивания почвы. (с.-х.).

Большой словарь иностранных слов.- Издательство «ИДДК»,2007.

шлейф

а, м. (< нем. Schleppe < schleppen тащить, волочить).
1. Длинный, волочащийся сзади подол женского платья; то же, что трен.
2. перен. То, что тянется, стелется за чем-н. Ш. дыма.
|| Ср. султан.
3. с.-х. Орудие для выравнивания и рыхления пашни, состоящее из деревянных брусков, соединенных цепями.
Шлейфовать — выравнивать и рыхлить почву шлейфом.

Толковый словарь иностранных слов Л. П. Крысина.- М: Русский язык,1998.

ШЛЕЙФ, а, ч.

1. Довгий задній край жіночого плаття, який волочиться по землі.

Важкий шлейф чорної сукні не трусивсь і волочився за нею, як хвіст у гордого павича (І. Нечуй-Левицький);

Жіночі капелюшки нагадували нам лелечі гнізда, а довжелезні шлейфи спідниць, які піднімали за панями сіру хмарку куряви, павині хвости (Д. Бедзик);

* Образно. Вербу не впізнати. Білі шлейфи святкові висять на ній, кожна галузка прибрана в іній, і діамантовий пил іскриться, грає (Ю. Яновський);

// чого, перен. Слід, смуга (перев. на воді, в повітрі) від руху чого-небудь.

Хлопець з-під долоні придивлявся до довгих шлейфів диму, ніби побачив у них щось цікаве (Ю. Мушкетик);

Грузовик летів, лишаючи за собою довгий шлейф густої оксамитової куряви (В. Кучер).

2. Сільськогосподарське знаряддя для вирівнювання та легкого поверхневого розпушування ґрунту.

Закриття вологи провадять у два сліди шлейфами та боронами (з наук. літ.);

Дощаний шлейф або коток повинен стати обов'язковим знаряддям передпосівного обробітку ґрунту в кожному льоносіючому підприємстві (з наук. літ.).

3. геол. Смуга відкладів, що облямовує підніжжя якого-небудь підвищення.

Вододіли правих приток Дністра становлять наче видовжені шлейфи Карпат у Передкарпатті (з наук. літ.);

В степу трапляються [солонці] в долинах рік.., на схилах до них – шлейфах, а також на вододільних просторах (з наук.-попул. літ.).

4. ел. Провідник у вигляді петлі, що використовується в магнітоелектричних осцилографах та гальванометрах для визначення місця пошкодження лінії зв'язку і т. ін.

Між полюсами сильного постійного магніту осцилографа з допомогою пружини натягнута тонка металева стрічка у вигляді петлі, яка називається шлейфом (з навч. літ.).