ШКІДНИК

ШКІДНИ́К, а́, ч.

1. Тварина, комаха, рослина, яка завдає шкоди сільському, лісовому й складському господарству.

Відомо, що майже всі види гризунів є шкідниками сільськогосподарських культур (з наук. літ.);

– Та й виясни ж такому молдуванові [молдуванинові], темному, неосвіченому, що філоксера, той страшний шкідник винограду, може з часом знищити всі виноградники (М. Коцюбинський);

Хрущі належать до шкідників. Найбільшої шкоди лісовому господарству завдають личинки, які пошкоджують коріння молодих сходів сосни (з навч. літ.);

Інститут мікробіології виділив вірус, що руйнує клітини водоростей-шкідників (з наук.-попул. літ.).

2. Людина, яка завдає шкоди, збитків кому-, чому-небудь.

[Убийбатько:] Благородних шкідників я щось не знаю .. Один псує машини, а другий – людські душі (І. Микитенко);

Всім хотілося почути правду про шкідників на заводі (В. Собко).

ШКІДНИ́К (тварина, комаха, рослина, яка завдає шкоди сільському або лісовому господарству), ВО́РОГ розм. Ліси розростаються справжні, з травою, з грибами, з птахами — такий ліс сам себе, без хімікатів од нападу шкідників захищатиме!.. (О. Гончар); Тихович вірив у можливість боротьби з ворогом винограду (М. Коцюбинський).

шкідни́к

[шк'ідник]

-ни^ека, м. (на) -ни^еку/-ни^еков'і, мн. -ни^еки, -ни^ек'іў

[szkidnyk]

ч.

szkodnik

1) с.-г. vermin, (animal) pest

2) wrecker, saboteur

【阳】

1) 害虫

2) 危险分子; 破坏分子, 危害分子

Шкідни́к, -ка́; -ники́, -кі́в