ШИРЯТИ

ШИРЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок.

1. Повільно кружляти, тримаючись у повітрі на нерухомо простягнутих крилах.

Над ними у повітрі справді ширяв хижий кобець, гостро й пронизувато свистячи (Б. Грінченко);

Ось хрущ гуде понуро і зникає, А там орлан ширяє нерухомий (П. Куліш);

Обозний помітив у піднебесній високості сокола та соколицю, які то ширяли, то шугали ген (О. Ільченко);

Яструб ширяє в повітрі широкими кругами (О. Донченко);

* Образно. Ледве помітний світанок став ширяти над лісом (Ю. Яновський);

// Летіти або триматися в повітрі, використовуючи висхідні потоки повітря (про планер).

Перше відділення – планерне. Протягом 40 хвилин над аеродромом ширяли безмоторні апарати (з газ.);

// Летіти з рівномірним зниженням по похилій траєкторії з вимкнутим двигуном (про літак).

2. Стрімко пролітати, проноситися.

Із глиняних нір цілими зграями вилітали пічкури, ширяли у биків попід животами і зникали у свіжому прозорому ранковому повітрі (Григорій Тютюнник);

Мовчки сидів [Якоб], слухав лопотіння пострілів і шипіння куль, що ширяли над ним (П. Загребельний);

// розм. Те саме, що ша́стати 2.

Розбившись на ватаги, козаки не переставали ширяти по дворах і завулках (С. Добровольський);

Гасова лампа, моргаючи, пригасає, по кутках барака, мотаючися, ширяють рухливі тіні (Ю. Збанацький);

// перен. Перебігати, не зупиняючись довго, не затримуючись на чомусь (про погляд).

Лиш погляд твій ширяє (М. Терещенко);

Очі його так і ширяли по широкому подвір'ї, де стояли принишклі, але уважні й насторожені слободяни (А. Шиян).

3. перен. Плавно, легко летіти; линути.

Лети ж, моя пісне, від мене на волю, В просторі, де зникли надії, лунай; Ширяй-но по світу, знайди мою долю – Й останнє зітхання ти долі віддай! (М. Старицький);

Пісня, як птах, ширяла над їхніми головами (М. Трублаїні);

// Переноситися кудись (про думки, мрії і т. ін.).

Письменнику весь час здавалося, ніби Макс переставляв фігурки, а думки його ширяють десь дуже далеко від шахової дошки (В. Собко);

Ще так недавно його фантазія ширяла в хмарах, .. а тепер вона не могла одірватися від будівельного майданчика (О. Гуреїв).

◇ Вита́ти (літа́ти, рідко ширя́ти) в хма́рах (в небеса́х, в емпіре́ях і т. ін.) див. вита́ти;

(1) Ширя́ти у позахма́рному про́сторі (д) див. вита́ти.

ШИРЯ́ТИ², я́ю, я́єш, недок., розм.

Штрикати чимось у що-небудь; тикати.

Берегом понад річкою ходили дядьки з довгими баграми – ширяли ними у воду, шукали... (О. Гончар);

Під лапатим листям висіли суцвіття, сіючи на землю золотий пилок. В них .. ворушилися лахматі бджоли, тонкими жалами ширяли у квіточки (С. Чорнобривець).

ЛЕТІ́ТИ (пересуватися в повітрі за допомогою крил); ПЛИСТИ́, ПЛИВТИ́, ПЛИ́НУТИ, ЛИ́НУТИ поет. (плавно); ЛІТА́ТИ, ПЛА́ВАТИ, БУЯ́ТИ, МА́ЯТИ, ШИРЯ́ТИ, ВИТА́ТИ книжн. (в різних напрямках); РИ́НУТИ поет. (у певному напрямку); ПРОЛІТА́ТИ, ПРОПЛИВА́ТИ (плавно у певному напрямку повз когось, щось); ПІРНА́ТИ, ПІКІ́РУВАТИ (стрімко вниз — перев. про птахів); ПАРИ́ТИ (посуватися в повітрі на нерухомо розпростертих крилах); ШУГА́ТИ, ШМИГА́ТИ розм., ШМИГЛЯ́ТИ розм. (швидко в різних напрямках). Орел летить найвище, а хрін росте найглибше (прислів'я); Орел пливе у чистому небі... (О. Гончар); Білі цуцики гуляють на соломі, Сонце гріє мордочки смішні; Тіні віт дрижать на білім домі; Плине чапля в синій вишині (М. Рильський); Навтішавшись тоді піснями й трудами, Оддихай собі, степе-сподарю, досита, І дивись крізь туман, як ключами-стадами Журавлі линуть в вирій до нового літа (П. Куліш); Ластівки літали понад самою землею мовчки, без щебету (Григорій Тютюнник); Орли клекотіли, велично плаваючи понад глибокими, повними спеки міжгір'ями (О. Гончар); Над підсохлими полями буяв жайворонок (Юліан Опільський); Маяли над ними метелики, маленькі і великі (М. Рильський); Над сусідньою сопкою повільно ширяв величезний орел (О. Донченко); У високості витає коршун (П. Автомонов); Над горами повільно й величаво ринув лелека (Є. Куртяк); Раптом зупинилися три пташки, що пролітали повз нього (О. Іваненко); На недосяжній висоті велично пропливали пелікани (з газети); Над землею в густому пругкому повітрі пірнали ластівки і стрижі (О. Копиленко); Час від часу то одна, то друга пташина каменем пікірувала донизу, хапала щось (Ю. Збанацький); Мов орел, парив Каро у високому небі України (Н. Рибак); Шугали над головою похмурі кажани (Л. Дмитерко); З глиною в дзьобах дрібних шмигають скрізь ластівки (І. Франко). — Пор. 1. полеті́ти.

[szyrjaty]

дієсл.

szybować авіа.

ширя́ти

[ши^ер’ати^е]

-р'айу, -р'айе^иш

(у повітрі) to soar, to hover (in the air)

див. колоти

【未】 (鸟等) 飞翔

Ширя́ти, -ря́ю, -ря́єш

Sväva

Sveve

Svæve