Значение слова "ШИЙКА" найдено в 25 источниках

ШИЙКА

найдено в "Словнику української мови у 20 томах"

ШИ́ЙКА, и, ж.

1. Зменш.-пестл. до ши́я 1.

Тоненькі рученята і гнучка дитяча шийка вирізнялись, мов алебастрові, на темному полі фотографії (Леся Українка);

Від другого берега прудко пливло двойко .. малесеньких, із довгими шийками пташат (Олесь Досвітній);

За ці три роки Катя, здається, не постаріла. Її плечі стояли рівно, а біла шийка була ніжною, мов у дівчини (О. Гуреїв).

2. Вузька частина якогось предмета.

Моя права рука ковзає по ремені вниз і стискає шийку приклада (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);

Ліва рука тримала скрипку. Пальці розминались, бігаючи по ладах шийки (Іван Ле);

Свердло складається з робочої частини і хвостовика, які з'єднані між собою шийкою (з наук. літ.).

3. Верхня звужена частина посуду.

Панське подвір'я дрімало, сонне й порожнє .. Народ ввіллявся через ворота у двір, наче вода крізь шийку пляшки (М. Коцюбинський);

Терентій нагнувся, підняв з землі надтріснутий з відбитою шийкою .. шкалик (М. Стельмах);

Амфори мали досить витончену форму і вузьку шийку (з наук.-попул. літ.).

4. Частина стовбура, стебла рослини, де коренева система переходить у надземну.

Шийка коренеплоду [буряка] розвивається з підсім'ядольного коліна (з наук. літ.);

Дерево треба садити так, щоб коренева шийка його була на рівні поверхні ґрунту (з наук. літ.);

// Місце переходу стебла в колосок (перев. в злаків).

Яків теж прислухається до шепоту ниви і вперше в житті помічає, що зараз кожна шийка колоска, мов діамантом, перехоплена краплиною роси (М. Стельмах).

5. Хвостова частина річкового рака, в якій міститься його черевце.

Із клешнів і шийок раків приготовляють раковий соус (з наук.-попул. літ.).

△ (1) Ра́кові ши́йки – багаторічна трав'яниста рослина з дрібними білими квітками; використовується в медицині як лікувальний засіб.

З відвару ракових шийок роблять примочки .. на застарілі рани, на чиряк і зовнішні виразки (з наук. літ.).

найдено в "Толковом словаре украинского языка"

-и, ж.

1) Зменш.-пестл. до шия.

2) Вузька частина якогось предмета. || Деталь у струнних інструментів, що прикріплена до корпусу і підтримує гриф.

3) Верхня звужена частина посуду.

4) Частина стовбура, стебла рослини, де коренева система переходить у надземну. || Місце переходу стебла в колосок (перев. у злаків).

5) Хвостова частина річкового рака, в якій міститься його черевце.

••

Шийка зуба — частина зуба між коронкою і коренем, охоплена яснами.

Шийка матки анат. — нижня звужена частина матки.

найдено в "Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови "

-и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до шия.
2》 Вузька частина якогось предмета.
|| Деталь у струнних інструментів, що прикріплена до корпусу і підтримує гриф.
3》 Верхня звужена частина посуду.
4》 Частина стовбура, стебла рослини, де коренева система переходить у надземну.
|| Місце переходу стебла в колосок (перев. у злаків).
5》 Хвостова частина річкового рака, в якій міститься його черевце.
Шийка зуба — частина зуба між коронкою і коренем, охоплена яснами.
Шийка матки анат. — нижня звужена частина матки.

найдено в "Українсько-англійському словнику"

(slim, slender) neck; (пляшки) bottle neck; (посудини) mouth

шийка вала — тех. journal; (колінчастого) crankpin

шийка матки — анат. cervix of the uterus

шийка рейки — web

ракові шийки — tails of crawfish; (цукерки) prawns

найдено в "Музичних термінах"

деталь струнних інструментів, яка виготовляється або щільно з’єднується з корпусом і часто завершується художньо оформленою голівкою. Верхній бік Ш. у багатьох інструментів відіграєроль грифу (лютня, мандоліна, бандура і т.ін), нижній - заокруглений для зручного ковзання лівою рукою. У ряду інструментів (скрипка, альт, віолончель та ін.) гриф наклеюється на Ш.

найдено в "Орфоепічному словнику української мови"

ши́йка

[шийка]

-йки^е, д. і м. -йц'і, р. мн. -йок

найдено в "Словнику синонімів української мови"

ШИ́ЙКА (пляшки), ГО́РЛО, ГОРЛОВИ́НА. Коростилевський.. намацав рукою порожню пляшку і стис її за шийку (Я. Гримайло).

найдено в "Українсько-російському словнику"

1) уменьш.; ласк. шейка 2) (узкая часть чего-н.) шейка; (сосуда - обычно) горлышко, горло з вузькою шийкою — (о сосуде) узкогорлый; с узким горлышком

найдено в "Українсько-польському словнику"

[szyjka]

ж.

szyjka