Значение слова "ШАНУВАТИСЯ" найдено в 11 источниках

ШАНУВАТИСЯ

найдено в "Словнику синонімів української мови"

БЕРЕГТИ́СЯ (дбати про своє здоров'я, бути уважним до себе), БЕРЕГТИ́ із сл. с е б е, СТЕРЕГТИ́СЯ рідше, ГЛЯДІ́ТИСЯ розм.; ШАНУВА́ТИСЯ, ШАНУВА́ТИ із. сл. с е б е (берегти себе, дбати про себе). — Док.: поберегти́ся. Прошу тебе, бережися ти і бережи всіх, щоб не слабували (М. Коцюбинський); Я здорова і стережусь (Леся Українка); У матері був свій клопіт — щоб дочка шанувалася, не забувала приготувати собі гарячу їжу (О. Копиленко).

ПІДКОРЯ́ТИСЯ кому (бути слухняним, покірним виконавцем чиєїсь волі, чиїх-небудь наказів), КОРИ́ТИСЯ, ПОКОРЯ́ТИСЯ, СКОРЯ́ТИСЯ, ПІДДАВА́ТИСЯ, СЛУХАТИСЯ кого, СЛУ́ХАТИ кого, ГНУ́ТИСЯ перед ким, СХИЛЯ́ТИСЯ перед ким, ПОХИЛЯ́ТИСЯ перед ким, розм., ПІДХИЛЯ́ТИСЯ розм., КЛОНИ́ТИСЯ перед ким, розм., ЗМИРЯ́ТИСЯ з ким, розм.; ПІДЛЯГА́ТИ, УЛЯГА́ТИ (ВЛЯГА́ТИ) діал. (бути залежним від когось, від чиєїсь волі); ШАНУВА́ТИСЯ (намагатися не викликати чийогось незадоволення). — Док.: підкори́тися, покори́тися, скори́тися, підда́тися, послухатися, послухати, зігну́тися, схили́тися, похили́тися, підхили́тися, склони́тися, змири́тися, підлягти́, улягти́ (влягти́). — Мені Йосип звелів стерегти хату. Я не вдома в себе, а у людей живу, то мушу підкорятися (А. Хижняк); В душі Михайло часто обурювався на батька, повставав проти його залізної волі, але корився йому (М. Томчаній); Мотря була не з таківських, щоб комусь покорятись (І. Нечуй-Левицький); Клим наказує невістці замовчати. Параска покірливо скоряється (К. Гордієнко); Коли отак із нього жінка вірьовки сучить, а він піддається, то не вартий він, щоб серед жонатих чоловіків на вулиці сидіти (Григорій Тютюнник); Веде (Тарасюк) між вербівчанами єретичні розмови та підбурює бідноту не гнутись перед багатіями (А. Іщук); (Бурлака:) От, думав, доживу віку спокійно, а тепер приходиться знову воювати! Не можна ж, не можна схилятися перед таким супостатом, як Михайло (І. Карпенко-Карий); Міркую сам-таки з собою: — Якби то, думаю, якби не похилилися раби... То не стояло б над Невою Оцих осквернених палат! (Т. Шевченко); "Перед султаном не склонимось ми, Шиї не схилим магнатам" (М. Рильський); Співець і воїн батьківщини, він не змирився і в неволі (С. Голованівський); — Що ж, чи підлягати йому? — Авжеж! я в його руках! (І. Франко); Ми підпадаємо впливам стороннім, Силі чужій улягаєм, наказам чужим коримося (переклад М. Зерова); Тітка одцуралась од такої небоги, бо небога і справді-таки не шанувалась (І. Нечуй-Левицький).


найдено в "Словнику української мови у 20 томах"

ШАНУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.

1. розм. Вести себе пристойно, як належить; слухатися.

Хто шанується, і люди того шанувать будуть (Номис);

– Тітка одцуралась од такої небоги, бо небога й справді-таки не шанувалась (І. Нечуй-Левицький);

[Пані Кіттельгавсова:] Дивно мені, – молодий чоловік з такої доброї почесної родини .. Щоб так не вміти шануватись! (Леся Українка);

[Пріська:] Таки й справді морока його знає, що воно за молодиця: і робить, і шанується, а все якимсь вовком позирає, як чуже (С. Васильченко);

– Ти ж, сину, вчися та шануйся, – наказувала. – Добре, мамо (М. Зарудний);

// до кого, рідко. Виявляти повагу, пошану до кого-небудь.

Яцько Ходика вуса підкрутив. Он як шанується до нього Терновий (Н. Рибак).

2. Дбати про себе, про своє здоров'я; берегтися.

Ви самі мусите трохи подбати про це і шануватися. Не знати, як Вам, а нам Ваше здоров'я потрібне (М. Коцюбинський);

У матері був свій клопіт – щоб дочка шанувалася, не забувала приготувати собі гарячу їжу (О. Копиленко);

// перев. у наказ. сп. Бути пильним, обережним; остерігатися.

– Шануйтеся ж, вражі ляхи, Скажені собаки: Йде Залізняк Чорним шляхом, За ним гайдамаки (Т. Шевченко);

– Що ти мені мораль читаєш? – спалахнувши, вигукує Маковей. – Завзялися, опікуни!.. Шануйся, дивись, бережись!.. Сам уже немалий, розумію дещо! (О. Гончар);

– Адже треба вдавати, що ти залюбки сприймаєш всі режисерські вказівки, бо інакше ж тебе зразу проженуть, а в той же час щокроку шануватися, щоб тебе не вивихнули на все життя... (Ю. Смолич).


найдено в "Толковом словаре украинского языка"

-уюся, -уєшся, недок.

1) розм. Поводитися пристойно, як належить; слухатися. || до кого, рідко. Виявляти повагу, пошану до кого-небудь.

2) Дбати про себе, про своє здоров'я; берегтися. || перев. у наказ. сп. Бути пильним, обережним; остерігатися.



найдено в "Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови "
-уюся, -уєшся, недок. 1》 розм. Поводитися пристойно, як належить; слухатися.
|| до кого, рідко. Виявляти повагу, пошану до кого-небудь.
2》 Дбати про себе, про своє здоров'я; берегтися.
|| перев. у наказ. сп. Бути пильним, обережним; остерігатися.

найдено в "Українсько-російському словнику"
разг. 1) вести себя хорошо [как должно, как следует]; держаться [держать себя] с достоинством, сохранять (своё) достоинство; (подчиняться) быть послушным не шануватися — вести себя плохо [непристойно]; не слушаться 2) беречься, беречь себя
найдено в "Орфоепічному словнику української мови"

шанува́тися

[шануватиес'а]

-уйус'а, -уйеіс':а, -уйеіц':а, -уйуц':а


найдено в "Українсько-польському словнику"

[szanuwatysja]

дієсл.

szanować się


найдено в "Словнику синонімів Вусика"

див. берегтися


найдено в "Словнику синонімів Караванського"
поводитися пристойно, гідно триматися, зберігати самоповагу.
найдено в "Орфоэпическом словаре украинского языка"
{шанува́тиеса} -у́йуса, -у́йеіс:а, -у́йеіц:а, -у́йуц:а.
найдено в "Орфографічному словнику української мови"
шанува́тися дієслово недоконаного виду
T: 30