ШАНОВНИЙ

ШАНО́ВНИЙ, а, е.

Якого поважають, шанують.

Жив-поживав козак заможний Клим .. Шановний, добрий чоловік (Л. Глібов);

– Я в свого пана вже третій рік добуваю, останній .. Отаман мене не скривдить: чоловік він шановний... (Марко Вовчок);

Спасибі сердечне і Вам, і шановній Марії Миколаївні за книжки, якими мені, хворому, зробили велику приємність (М. Коцюбинський);

[Декан:] А, вітаю, вітаю шановну сусідку! Прошу сідати! (І. Франко);

// Уживається як складова чстина ввічливого звертання.

Шановний друже! Засмутив мене досить Ваш лист і своїм настроєм і поданими фактами (Леся Українка);

– Та чудаки ви, шановне товариство! Хай обмірковують собі на здоров'я! (А. Головко);

// Уживається для вираження фамільярної оцінки кого-, чого-небудь.

– Це Лукія Назарівна думала, що як спровадить Тоньку в піонертабір, то може бути спокійна за свого синочка. Ох, помиляєтесь, шановна моя майбутня свекрухо! (О. Гончар);

І там, на буграх, шановне козацтво [діти] билося із татарвою. Їхні коні іржали, як скажені, і ламалися шаблі, і вже не вистачало суниць на рани, і їх збирали дівчатка в пеленки (Григорій Тютюнник);

// у знач. ім. шано́вний, ного, ч.; шано́вна, ної, ж.; шано́вні, них, мн. Той, кого поважають, шанують (перев. у звертанні).

Треба не губити напрямку, бачити попереду верхів'я гори й іти крізь хащі. Я вас доведу до краю, шановні (Ю. Яновський);

Наливайте чаші повні І сідайте за столи. – З Новим роком вас, шановні, Щоб і далі ви росли! Здоровенькі були! (С. Олійник).

ШАНО́ВНИЙ (гідний поваги, пошани — часто у ввічливому звертанні), ШАНО́ВАНИЙ, ПОВА́ЖАНИЙ, ПОВА́ЖНИЙ, ГІ́ДНИЙ, ПОШТИ́ВИЙ (ПОЧТИ́ВИЙ) розм., ЧЕ́СНИЙ розм., ВЕЛЕ́БНИЙ заст., ПРЕВЕЛЕ́БНИЙ підсил. заст., ВАШЕ́ЦЬКИЙ (ВАШЕ́СЬКИЙ) заст., ВЕЛИ́ЧНИЙ заст. — Чи дозволиш мені просити твоєї руки в твого шановного ясновельможного панотця? (І. Нечуй-Левицький); Батько був поважаний та шанований чоловік, роботяга, яких на світі мало (Ю. Збанацький); Людям літнім і поважним він шанобливо тримав стремена (З. Тулуб); (Годвінсон:) Вас поважаючи, Едіто гідна, я зостаюсь (Леся Українка); — А хто ж вони, батьки твої старі? Либонь, поштиві ґазди та багаті (С. Голованівський); — Дякую щиро, громадо чесна! — зворушено сказав Грицько Авраменко (А. Головко); (Люцій:) Велебний отче, невже оце твоє останнє слово? (Леся Українка); Задзвонили в усі дзвони, З гармати стріляли, Превелебную громаду Докупи скликали (Т. Шевченко); А я роду не такого, щоб любила ледачого, а я роду вашецького, — люблю сина отецького (Словник Б. Грінченка); Каже милий, що ми будем Жити-панувати, І величні з нами люде — Знай бенкетувати (П. Куліш).

[szanownyj]

прикм.

szanowny

шановний пане — szanowny Panie

шановна пані — szanowna Pani

I

вельмишановний, високоповажний, високошановний, добродій, поважний, почесний, празнуваний (нар.), шанований

II

див. бажаний

шано́вний

[шаноўни^ей]

м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і

1) honourable, respectable; honoured, respected, esteemed; venerable

2) (у зверненні) dear

3) (як ім.) mister

Aktet, aktverdig, respektabel, respektfull, venerabel, ærbødig, ærefull, ærverdig

Respektabel, respektfull, venerabel, vördnadsvärd, ärad

Agtværdig, respektabel, respektfuld, ærefuld, ærværdig

【形】 尊敬的, 尊重的

Шано́вний, -на, -не