Значение слова "ЧУТНИЙ" найдено в 18 источниках

ЧУТНИЙ

найдено в "Словнику української мови у 20 томах"

ЧУ́ТНИЙ, а, е.

1. Який сприймається за допомогою органів слуху, який можна чути (у 1 знач.).

Вітер гуде, розвіває дідові бороду й приносить йому тихий, ледве чутний, мов з дна Дунаю поклик: – Оста-а-пе!.. (М. Коцюбинський);

Однак що це? Ганна вся аж стрепенулась, потяглася вперед, завмерла вслухаючись. Десь здалеку, із заріччя, долинули ледве чутні звуки запізнілої гармонії, почулися перегуки, співи (О. Гончар);

Чуйне солдатське вухо вловило у завиванні хуртовини далеку, ледь чутну рушничну стрілянину (А. Головко);

// Виразний, помітний, голосний.

Балабуха вийшов за двір і пішов шляхом наниз, над Рось. Шум води ставав чутніший (І. Нечуй-Левицький);

// у знач. пред. Чути, звучати.

Знадвору доноситься крик: їдуть, їдуть! – чутні гуркіт, фиркання... (Панас Мирний);

Хороша чутка далеко чутна, а погана ще дальше (Номис).

2. Який можна відчути; відчутний.

Ледь чутна передсвітанкова прохолода вливалася в оксамитову теплінь ночі (З. Тулуб);

Повітря торкалося чола ледь чутними доторками (Л. Первомайський);

// Який схоплюють, виявляють за допомогою нюху.

Звідкись долетіла ледве чутна хвилечка запаху диму (Г. Хоткевич);

Під осінь, коли вже достигала садовина, вітерець приносив аромат стиглих яблук, груш чи ледве чутний запах диму від сушарень, де сушилася падалиця (М. Томчаній).

найдено в "Словнику синонімів української мови"

ВІДЧУ́ТНИЙ (доступний для сприйняття органами чуття), ЧУ́ТНИЙ, ПОМІ́ТНИЙ, УЛОВИ́МИЙ (ВЛОВИ́МИЙ), УЛО́ВНИЙ. Ніч стала чорнильно-темною, запахи свіжого снігу, морожених трав, гнилуватого моху стали особливо відчутними (В. Собко); Ледь чутний дотик пальців; Ледь помітний північний вітрець відсвіжував обличчя (З. Тулуб); Директор кинув ледь уловимий докірливий погляд на Совинського (П. Загребельний).

найдено в "Толковом словаре украинского языка"

-а, -е.

1) Який сприймається за допомогою органів слуху, який можна чути (у 1 знач.). || Виразний, помітний, голосний. || у знач. присудк. сл. Чути, звучить.

2) Який можна відчути; відчутний. || Який схоплюють, виявляють за допомогою нюху.

••

Чутний сон — неглибокий, сторожкий сон.

найдено в "Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови "

-а, -е.1》 Який сприймається за допомогою органів слуху, який можна чути (у 1 знач. ).
|| Виразний, помітний, голосний.
|| у знач. присудк. сл. Чути, звучить.
2》 Який можна відчути; відчутний.
|| Який схоплюють, виявляють за допомогою нюху.
Чутний сон — неглибокий, сторожкий сон.

найдено в "Орфоепічному словнику української мови"

чу́тний

[чутни^ей] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і і [чутний] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і