ЧУТКИ́Й, а́, е́.
1. Який швидко й легко сприймає що-небудь за допомогою органів чуття (слуху, нюху і т. ін.).
[Йосько:] Мошко собак держав чутких (І. Франко);
Свирид Яковлевич тихенько дерев'яним ключем відмикає двері. Але чутка Настечка почула дзвін клямки, кидається з постелі на поріг і зависає батькові на шиї (М. Стельмах);
// Який добре чує (про орган слуху).
Десь весело дзюрчить струмок, у скісному промені сонця грає роєм мушва; якесь шепотіння, якісь вечірні лісові згуки долітають до чуткого вуха... (М. Коцюбинський).
2. Який швидко й глибоко реагує на події, життєві явища; чутливий (у 3 знач.).
Батько був людина чула, чутка на розум і полапки якось виховував нас не згірше за гарного педагога (С. Васильченко);
Це буде мій твір, може, кращий за ті, які читали люди, це буде повість для єдиного читача, найбільше вдячного і чуткого (М. Коцюбинський);
Хотілося побачить поета юного, чуткого (П. Тичина);
// Дуже вразливий, неспокійний.
Я ходжу по своєму кабінету, ходжу вже третю безсонну ніч, чуткий, як настроєна арфа, що звучить струнами од кожного руху повітря (М. Коцюбинський);
* Образно. А внизу видно дерево – чутке, заплакане, шумке: загуде десь вітер – воно тремтить уже й плаче, як живе (С. Васильченко).
3. Те саме, що чу́лий 3.
Єсть одна перлина, Що з усіх найкраща в світі. .. Ту перлину не дістати Ні з печер землі, ні з моря: Тільки той її знаходить, Хто чутким родивсь до горя (В. Самійленко);
Світ йому любо всміхається, дивиться на його [нього] Чіпка не злим оком, прислухається чутким серцем (Панас Мирний);
І хочеться скоріше завершить Все розпочате, що болить, як наріст, В чуткій душі (П. Воронько).
Чуткий конь, пёс.
Чуткий слух, нюх. | Сквозь шум ломаемых ветвей его чуткое ухо уловило рычание.
Чуткий товарищ. | Чуткий к чужому горю, страданию.
Публика оказалась более чуткой, чем опытный литератор. | Чуткий художник. | Чуткий политик.
Чуткий радар, барометр. | Чуткие электронные весы.
Толковый словарь русского языка Дмитриева.Д. В. Дмитриев.2003.