ЧОРНЕНЬКИЙ

ЧОРНЕ́НЬКИЙ, а, е.

Пестл. до чо́рний 1–4.

Ой за гаєм, гаєм, Гаєм зелененьким, Там орала дівчинонька Воликом чорненьким (з народної пісні);

Посеред купи лежав, об'юшений кров'ю, той самий чорненький москаль, що оборонив Максима од смерті (Панас Мирний);

За партою сидить Володько Гречаний і ще якась маленька дівчинка у чорненькому фартушку (М. Зарудний).

чорне́нький

[чорнен'ки^ей]

м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і

див. чорний

Чорне́нький, -ка, -ке