ЧОМУ́СЬ.
1. займ. дав. відм. від щось 2.
2. у знач. присл. Невідомо чому, з якої причини; чогось.
Чомусь пригадалося [Давидові] давнє: отак за вечерею, в оцій убогій хаті, тільки то він сидить – не Петрик, і ото Христя – шматочок під ложку, щоб не ляпало (А. Головко);
Навгороді коло броду Барвінок не сходить. Чомусь дівчина до броду По воду не ходить (Т. Шевченко).
ЧОМУ́СЬ присл. (невідомо чому), ЧОГО́СЬ, НАВІ́ЩОСЬ, НАЩОСЬ, ЩОСЬ розм., ЯКОСЬ розм. Давидові чомусь так весело (А. Головко); Чогось мені чудно, Чогось мені дивно, Чогось мого милого Звечора не видно (пісня); Майданчик той навіщось обгороджений залізними трубами, хоч вхід тут завжди вільний (Є. Гуцало); Жінка нащось розв'язала косинку, спустила її на плечі (М. Коцюбинський); Чую я — не спиться щось моєму парубкові (Марко Вовчок); Любий дядьку! Справді мені якось аж дивно, що я ніяк не можу з Вами побачитись (Леся Українка).
1) займ. див. щось I.
2) присл. Невідомо чому, з якої причини; чогось.
For some reason or other
він чомусь не хотів цього зробити — he refused to (he did not) do it for some reason or other
чому́сь
[чоумус']
присл.
Чому́сь, присл.; чому́сь то
【副】 不知道因为什么