ЧОЛОВІ́К, а, кл. і́че, ч., мн. і́ки́, і́кі́в.
1. Особа чоловічої статі; протилежне жінка.
За столом сидів смуглявий, довгобразий та сухорлявий чоловік (І. Нечуй-Левицький);
Один молодий чоловік, утомившись стрибанням через козла, одійшов набік і почав надягати на себе сюртук, скинутий було для легкості рухів (Леся Українка);
– От вранці вдова й каже: – Що мені, чоловіче добрий, робити, така і така в мене нечисть завелася на горищі, спати не дає (Григорій Тютюнник).
2. Одружена особа стосовно до своєї дружини.
Чоловік її давно помер; старшого сина в Туреччині вбито (Марко Вовчок);
Княгиня Волконська та княгиня Трубецька кинули виклик цареві, залишивши вище товариство, звичну розкіш і веселе безтурботне життя, щоб розділити з своїми чоловіками їх страдницьку долю (З. Тулуб).
3. Те саме, що люди́на.
Лукавий чоловік словами нас голубить (Л. Глібов);
Коли чоловік пише для себе, виливає своє горе й радощі, то йому легше стає (М. Коцюбинський);
Тоді казки були у моді, як і тепер, як і навік, аж поки буде чоловік (В. Сосюра);
– Ех, каже приказка: кожен чоловік кує своє щастя. Чорти його кують, а чоловік тільки у міх дме (А. Головко);
Глянув [парубок] на ниву, – і лице засвітилося одрадою. “От де моя праця, – немов казали його очі, – не марно потрачена: вона зробила з мене чоловіка, хазяїна!..” (Панас Мирний);
– Не бійся! Тато дасть тебе до ремесла, навчишся чогось у Львові, будеш чоловіком (І. Франко);
// Уживається при лічбі, вказівці на певну кількість людей.
Люба мамочко! .. Кажуть, у неділю перебувало в городських купальнях шість тисяч чоловік (Леся Українка);
Було їх [втікачів] там чоловіка з тридцять з дітьми, з усяким хатнім збіжжям (М. Коцюбинський);
Народу було багато .. Раптом у хату влетів вихор – втанцювали прямо з вулиці богунці, чоловік дванадцять (О. Довженко);
У .. кутку хижі, праворуч від вогнища, на низькому помості з дощок, прикрившись звірячими шкурами, лежало кілька чоловік (С. Скляренко).
4. заст. Селянин.
Доля... як лихоманка, не розбира, на кого посіпається: чоловік, чи пан – їй все однаково (Сл. Б. Грінченка).
(1) Зако́нний чолові́к кого, чий, розм. – чоловік стосовно жінки, з якою він перебуває у шлюбі.
[Залеський:] Судовий наказ зараз зробити треба про повернення гулящої Орини до законного чоловіка в господу (В. Собко);
(2) Зби́тний чолові́к – те саме, що збито́шник.
◇ (3) Бо́жий чолові́к, заст. – паломник, прочанин; юродивий.
Божий чоловік положив Петрусеві на голову руку да й каже: – Добрий козак; по батькові пішов (П. Куліш);
– Данила Бульбаша не знали? У Божого чоловіка прикинувся – почав ходити і влітку і взимку босий (П. Панч);
(4) Стрі́ляний чолові́к – те саме, що Бува́ла [в бува́льцях] (стрі́ляна, те́рта і т. ін.) люди́на (див. люди́на).
[Довгоносик:] Я, брат, чоловік стріляний, моє [агента по торгівлі] діло непомітне, но значеніє [значення] має (О. Корнійчук).
ЛЮДИ́НА (особа як втілення високих моральних і інтелектуальних властивостей), ОСОБИ́СТІСТЬ, ІНДИВІДУА́ЛЬНІСТЬ, ЧОЛОВІ́К, ДУША́, ІНДИВІ́Д книжн., ІНДИВІ́ДУУМ книжн., СУБ'Є́КТ розм., ПЕРСО́НА уроч., заст., ірон.; ЕЛЕМЕ́НТ розм. (про особу перев. з негативними рисами). Пушкін був людиною у найвищому значенні цього слова (М. Рильський); З роками пересвідчуєшся, що повноцінною особистістю можна називати лише того, хто віддає належне і роботі, й людям, і життю в найширшому розумінні цього слова (П. Загребельний); Багатогранне життя цієї великої російської індивідуальності (Горького) пройшло в складних глибоко повчальних умовах (І. Ле); І сам я в усій своїй діяльності бажав бути не поетом, не вченим, не публіцистом, а поперед усього чоловіком (І. Франко); — Де його військо? Жодної душі не видно в степу, хоча їх там.. безліч (О. Гончар); Кожен із них (літераторів), як справжній високорозвинений культурний індивід, має притаманні йому особливості (Я. Качура); Панасик справді був такий невиразний серед усього колективу, що навіть Кривохацькі в порівнянні з ним були яскравими індивідуумами (Ю. Збанацький); Бійці привели до них якогось загадкового суб'єкта, не то військового, не то цивільного (О. Гончар); — Ваша достойність, видко, не були ніколи послом і не знаєте, чим така персона різниться від посланця (Юліан Опільський); Чумака мало не на всіх зборах і нарадах гріють у хвіст і в гриву. Він і відсталий елемент, він і Ковалівку назад тягне (В. Кучер).
ОСО́БА (окрема людина серед інших або як одиниця ліку людей), ЛЮДИ́НА, ЧОЛОВІ́К, ОДИНИ́ЦЯ, ПЕРСО́НА уроч., ірон., ІНДИВІ́Д книжн., ДУША́ розм., ГА́ВРИК зневажл. Коли він прочуняв, в кімнаті, крім них трьох, була ще й четверта особа — дівчина (І. Сенченко); Як тільки блиснула вперше блискавка, ми вгледіли в болоті, в осоці дві людини (І. Нечуй-Левицький); На низькому помості з дощок, прикрившись шкурами, лежало кілька чоловік (С. Скляренко); Сервіз на шість персон; Коли один індивід за певний проміжок часу викидає занадто багато слів, відбувається їхня девальвація. Слова втрачають будь-яке значення (П. Загребельний); За комірне й харчування будемо платити йому за добу з душі.. по п'ять карбованців (О. Досвітній); — У самому місті екзамен тримав, у школу механізації. Казали — по десять гавриків на одне місце (Ю. Збанацький).
ЧОЛОВІ́К (особа чоловічої статі), ЧОЛОВІ́ЧИНА розм., ЧОЛОВ'ЯГА розм., МУЖЧИ́НА розм., ДЯ́ДЬКО розм., ДЯ́ДЯ розм., ДЯ́ДЬО розм., МУЖИ́К заст., ХЛОП діал., БАДІ́КА діал. Вози, кінні і піші, чоловіки й жінки — спинились і збились в купу (М. Коцюбинський); А якийсь такий огрядненький чоловічина питає: — Чого ви дивитесь? (Остап Вишня); Проти неї спиною до сходів переступає з ноги на ногу широкоплечий чолов'яга (Ю. Шовкопляс); (Мордовець (крізь шибку вдивляючись):) Якийсь мужчина, а хто — не розберу (П. Тичина); На алеї парку з'явився гладкий вусатий дядько у фартусі, з мітлою в руках (Л. Дмитерко); І жінки, і мужики, і мала дітвора, та що то! і старі повиповзали з хат дивитись на таку прояву (Г. Квітка-Основ'яненко); Івась пустився йти, але Сафат, великий, кремезний хлоп, стримав його (Лесь Мартович); За візком ступає повільно високий бадіка (П. Козланюк).
ЧОЛОВІ́К (одружена особа стосовно своєї дружини), ДРУЖИ́НА, ПОДРУ́ЖЖЯ, МУЖ заст., уроч., БЛАГОВІ́РНИЙ жарт., ПОВЕЛИ́ТЕЛЬ розм., МУЖИК діал., ПО́ДРУГ діал.; ГОСПО́ДАР, ХАЗЯ́ЇН (шанобливо). Привіз мене чоловік на своє господарство (Марко Вовчок); Хутко довідавсь від неї Кармель, що.. в старих Книшів наймичка служить Маруся, сирота, нема ані родини, ані дружини (Марко Вовчок); — Хай і мене коло нього поховають, — мимоволі подається (Катерина) в той бік, де, відробивши своє, лежить її подружжя (М. Стельмах); Ой не горлиця ж на дубі В діброві воркує, То вдова по мужі любім Стогне і горює (П. Гулак-Артемовський); Коли він і в такий час завидує на цю хвойду, то не буде вона, Зінька, печалитись за своїм благовірним (М. Стельмах); Накипівша у серці туга.. від витребеньків свого повелителя часто і густо виливається.. тихим, тяжким та важким поспів'ям (Панас Мирний); — Хай лиш спробую, куди воно жінка сама без мужика годиться (А. Головко); Дорош прийшов на квартиру, зібрав свої речі і, зніяковіло поморщившись, сказав здивованій Олені: — З вашим господарем ми в одній хаті не вживемося, так що піду я собі (Григорій Тютюнник); Як відкрила Марія ворота, як уздріла свого хазяїна, збіліла, ніби лице борошном обсипали (Панас Мирний).