ХРУЩ, а́, ч.
Жук родини пластинчастовусих, який має червоно-буре забарвлення; шкідник лісу й саду.
Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть (Т. Шевченко);
А було тихо та тихо, тільки хрущі гули літаючи (Марко Вовчок);
Горобці верещали по вербах, збираючи сплячі хрущі (Л. Мартович);
* У порівн. Гуде, мов хрущ, аеродром на березі ріки (М. Упеник);
// перен., розм. Мала дитина, людина.
– Подумайте: виняв [вийняв] ніж і почав боронитися, коли його хотіли арештувати. А само таке мале. – хрущ! (І. Франко);
Милий Миша!.. Наші “хрущі”, як ти їх звеш, усі здорові, окрім Коха, про котрого тобі пише мама (Леся Українка).
Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка.- Павленков Ф.,1907.
-а, ч.
1) ент. Жук родини пластинчатовусих, який має червоно-буре забарвлення; шкідник лісу й саду.
2) перен., розм. Мала дитина, людина.
Rzeczownik
хрущ m
Biologiczny chrząszcz m
[hruszcz]
ч.
1) chrząszcz зоол.
2) chrząstka анат.
¤ хрущ -- майский жук
Источники:
• Масанов И.Ф. Словарь псевдонимов русских писателей, ученых и общественных деятелей: В 4 т. — Т. 3. — М., 1958. — С. 219;
• Тулуб, 24 (Источник Масанова)
[хрушч]
-шча, ор. -шчем, м. (на) -шчу/ -шчев'і, мн. -шч'і, -шч'іў
(жук) abejorro m
ент.
cockchafer, chafer, maybeetle
【阳】 动 (五月) 金龟子; 鳃角金龟子
tillaqo'ng'iz
• mlynařík
• mlynářík
Хрущ, -ща́, -ще́ві, -ще́м; -щі́, -щі́в