ХРИСТИЯНИН

ХРИСТИЯ́НИ́Н, а, ч.

Той, хто визнає християнство.

Перед кумира Везуть возами ладан, мірро, Женуть гуртами християн У Колізей (Т. Шевченко);

Громада розступається, старий християнин проходить до диякона і віддає йому святі дари (Леся Українка);

Я дивуюсь християнам: Бог попався людям в руки І не зміг одборонитись, Хоч терпів живії муки! (А. Кримський);

І всі вони люди рівні вільні, а за вірою – християни (М. Вінграновський);

// заст. Православний.

Панаса Кандзюбу кортіло. Він вже кілька разів крикнув: “Люди! Християни!”, але його не пускали (М. Коцюбинський);

– Рятуйте, люди, хто в бога вірує... Рятуйте, християни... потопаю... (М. Стельмах).

I

хрестоносець, хрещений, христовий, христолюбець, христолюбивий, христролюбний

Фразеологічні синоніми: Християнська душа; Христова віра; Христолюбиве воїнство

II

див. чесний

христия́нин

[хри^ести^ейани^ен і хри^ести^ейанин]

-на, м. (на) -нов'і/-н'і, мн. -йани^е, -йан

[hrystyjanyn]

ч.

chrześcijanin

【阳】 基督教徒, 耶稣教徒

Християни́н, -на; -я́ни, -я́н

Christian

Chrétien

Kristen