ХРЕБЕТ

ХРЕБЕ́Т, бта́, ч.

1. Осьовий скелет хребетних тварин і людини, який складається з окремих хребців, сполучених між собою міжхребцевими хрящами, суглобами й зв'язками.

Він був такий худий, що хребет виступав з-під його лапсердака, як зубчастий спинний плавець (З. Тулуб);

Хребет у дорослої людини має чотири кривини (з навч. літ.);

* Образно. Дубовий сволок прогнувся, потемнів від часу, але ще міцно тримає всю крівлю на своєму кряжистому хребті (О. Гончар);

* У порівн. Бульвар серед міста з рядом голих тополь, що біліли на осінньому небі, як хребти риб (М. Коцюбинський);

// перен., чого. Основа, опора, кістяк.

Селянство – хребет нації (з газ.).

2. Спина людини й тварини.

Тягар на його хребті був страшенний. Очі вилазили йому з голови, кров у пульсах товклася так сильно, що, бачилось, ось-ось потріскають жили, розірветься серце (І. Франко);

Остап охоче піднімає сорочку й показує збасаманений синій хребет (М. Коцюбинський);

Дрож пробігає Бронкові вздовж хребта (Ірина Вільде);

Щосили він затяв коня по хребті пужалном (Олесь Досвітній);

З води то виринала, то знов пірнала величезна риба, показуючи гострий хребет (М. Трублаїні);

* Образно. Кузьма .. забирається на його [бульдозера] залізного хребта (О. Гончар);

// перен., розм. Усі частини тіла людини, які мають бути прикриті одягом.

Тенетки нема на хребті, а ще й комизиться! (прислів'я);

Робити, бачите, не хочеться так тяжко, як хлопові, своїх достатків хіба стілько, що на хребті, ну, а їсти треба (І. Франко).

3. перен. Верхня, найвища частина, верхній край, вершина чого-небудь; гребінь (хвилі, валу і т. ін.).

– Наш провідник бравсь за ланцюг, щоб скерувати човен, ми підіймались на хребті хвилі (М. Коцюбинський);

Місяць перелазив через хребти хмар (Н. Рибак);

// Поверхня річки, озера і т. ін.

Ріка своїм хребтом несе .. вперед веселий, скреслий лом (П. Тичина).

4. Ряд гір, розташованих в одному напрямі; гірське пасмо, кряж, грива.

По хребтах зверху скрізь розкидані горби, неначе круглі і здорові могили (І. Нечуй-Левицький);

Почалася система численних гірських хребтів. Вже не один такий хребет перевалили війська (О. Гончар);

На дні Каспію експедиція геологів виявила кілька підводних хребтів, які за своєю будовою являють нафтоносні структури (з газ.);

Коні повільно й обережно спускаються по гострому камінню тісним міжгір'ям, яке перерізало могутній хребет завистою розколиною (З. Тулуб).

5. діал. Корінець (книжки).

Була прибита до стіни поличка, на якій видно було також книжки, накидані досить безладно купками або поставлені хребтами назверх (І. Франко).

6. діал. Тупий край пилки. Зароби́ти на хребе́т див. заробля́ти;

Прикри́ти [грі́шне] ті́ло (хребта́) див. прикрива́ти.△ Ви́кривлення хребта́ див. ви́кривлення;

(1) Спинни́й хребе́т – те саме, що Хребе́тний стовп (див. стовп).

Учився [Хаїм] до стукотіння в висках, до болю спинного хребта (Г. Хоткевич).

◇ Гну́ти (згина́ти) спи́ну (ши́ю, карк, хребе́т, хребта́ і т. ін.) див. гну́ти;

Живі́т присо́х до спи́ни (до хребта́) див. живі́т;

З хребта́ зніма́ти (здійма́ти) / зня́ти див. зніма́ти;

Лама́ти / злама́ти (перелама́ти, полама́ти і т. ін.) хребе́т див. лама́ти;

Лама́ти / налама́ти хребта́ див. лама́ти;

Не ма́ти хребта́ прикри́ти див. ма́ти²;

Не ма́ти чим хребта́ (хребе́т, ті́ло і т. ін.) прикри́ти див. ма́ти²;

(2) Перелама́ти хребта́ (д) див. лама́ти;

Попогну́ти спи́ну (хребта́) див. попогну́ти;

(3) Станови́й хребе́т:

а) (заст.) те саме, що хребе́т 1;

б) (чого) щось життєво важливе, найголовніше в чому-небудь.