ХРАП¹, а, ч.
Нижня й середня частина перенісся тварини (перев. коня).
В стомленій уяві Сопілки зринало все бачене за день – то хвилясті зграї пекінських качок, то роздутий храп могутнього огиря Казбека (О. Донченко);
На бігу Козаков метнув нищівний погляд на Македона і люто вхопив свого рисака за храп (О. Гончар);
Лошиця не любила самого духу цієї вовчої шуби і, хоч яка вже лагідна й смирна, ніяк не могла звикнути до її вовчого духу й завжди як і тепер, ідучи під князем, кривила та відвертала від неї храпи (М. Вінграновський);
З другого боку почувся хрускіт гілля, з кущів визирнув рогатий лось – підніс голову, втягнув храпами повітря, замислився, почухав рогами спину і не поспішаючи, повернувся назад у ліс (із журн.).
ХРАП², а, ч.
Претензія, злостивість.
ХРАП³, у, ч., розм.
1. Те саме, що хропі́ння.
Думала – думала, а далі храп і написала до пан-отця (Сл. Б. Грінченка);
Йон довго не міг заснути .. Він все чогось чекав, немов усе прислухався, його дратував смачний храп і сон Маріцци (М. Коцюбинський);
Було тихо, тільки чулося, як хто хропе: од дитячого швиденького сопіння .. до грубого храпу свекрухи (Грицько Григоренко);
Одарка вже добігла до свого двору, як почула за собою конячий храп (Іван Ле);
В цю мить цілком несподівано переляканий храп усього табуна коней підхопив на ноги бійців (Л. Смілянський).
2. Те саме, що хрипі́ння.
Дай мені... – йому важко говорити. Слова вилітають з його вуст з поривчастим храпом, – дай мені сказати перед смертю кілька слів (О. Довженко).
ХРАП⁴, виг.
Уживається для вираження миттєвої дії.
Думала-думала, а далі храп і написала до пан-отця (Сл. Б. Грінченка).
ХРАП⁵, а, ч.
1. Пристрій для піднімання вантажів.
2. Упор для зупинки або регулювання рухомих частин механізму.
Нахрапом, храп. Наречие, само образовавшееся из формы имени существительного, нередко дает жизнь новому существительному, от которого, в свою очередь, опять производятся наречия. (Ср. существительное нахрап из наречия нахрап, которое в свою очередь образовалось в воровском жаргоне из сочетания на храп, на храпок, а от нахрап вновь возникает наречие нахрапом (ср.в «Словаре жаргона преступников» С. М. Потапова: на храпок `схватить за горло' (ср. нахрапом `насильно, усиленно') (с. 102); храп, храпок `горло' (с. 180). Ср. в «Блатной музыке» В. Ф. Трахтенберга статью под словом храп (с. 64). Ср. в холмогорском говоре храпом брать `насильно брать', `с великим усердием добиваться' (Грандилевский, с. 294). Ср. у Асеева: «В Москве уже твердо закреплен облик академического нищего без нахрапа» (Проза поэта). Ср. в письме Г. Успенского к Гольцеву (от 12 октября 1889 г.): «В нем развивается нахрап завладевать местами, дающими жалованье» (Архив Гольцева, т. 1, с. 73). [Другой пример образований существительного из наречий:] заграница — из наречий заграницу, заграницей и т. п. (ср. у Достоевского в «Бесах»: «Эти ”за кулисы“ были довольно узкое пространство, отгороженное от публики наглухо занавесью»).
(Виноградов. Русский язык, с. 48).
В. В. Виноградов.История слов,2010
Синонимы:ХРАП – ХРАПА
Храп1, -а. Нижня й середня частини перенісся тварини (переважно коня). Козаков метнув нищівний погляд на Македона і люто вхопив свого рисака за храп (О.Гончар).
Храп2, -у, розм. Хропіння, хрипіння. Було тихо, тільки чулося, як хто хропе: од дитячого швиденького сопіння., до грубого храпу свекрухи (Грицько Григоренко); З храпом шарпнулись коні, вирвали з борозни плуг і помчали полем (М.Стельмах).
Храп3, -а. Пристрій для піднімання вантажів; упор для зупинки або регулювання рухомих частин механізму.
Храпа1, розм. Те саме, що храп1. Він чистив бугая, водив по корівнику, смикаючи за цепа, що з’єднувався з великим кільцем, управленим бугаю в храпу (В.Кучер).
Храпа2, діал. Замерзла грязь на дорозі. Тяжко на коні храпою їздити (Словник Б.Грінченка).
Взять за храпок
— взять за горло, вынудить что-л. сделать.1) Нижня й середня частина перенісся тварини (перев. коня).
2) Претензія, злоба.
••
Мати храп на кого — а) сердитися на когось; б) важитися, зазіхати на когось, щось.
II -у, ч., розм.1) Те саме, що хропіння.
2) Те саме, що хрипіння.
III -а, ч.1) Пристрій для піднімання вантажів.
2) Упор для зупинки або регулювання рухомих частин механізму.
МО́РДА (передня частина голови тварини), ПИ́СОК, ХРАП, ХРА́ПА розм. (перев. коней, великої рогатої худоби). Мати товче кота мордою в каганець (С. Васильченко); Узяв коня за повід — любовно погладив по морді лисого (А. Головко); Собаки кинулись до воріт з одчайдушним гавчанням, пробували просунути заслинені червоні писки під хвіртку (І. Микитенко); На бігу Козаков метнув нищвний погляд на Македона і люто вхопив свого рисака за храп (О. Гончар); Він чистив бугая, водив по корівнику, смикаючи за цепа, що з'єднувався з великим залізним кільцем, управленим бугаю в храпу (В. Кучер). — Пор. ри́ло.