ХЛІБЕЦЬ

ХЛІБЕ́ЦЬ, бця, ч.

Невелика хлібина; хлібинка;

// Харчовий виріб з м'ясного фаршу у вигляді хлібинки.

Залежно від складу фаршу м'ясні хлібці виготовляють таких назв: “Любительський”, “Кращий”, “Московський” (з наук.-попул. літ.);

// Підсушена скибочка булки, паляниці (перев. здобної); сухарець.

О сьомій годині вони випили каву з підсушеними хлібцями (із журн.).

ХЛІ́БЕЦЬ, бця, ч.

Зменш.-пестл. до хліб 1–3.

Нема, бачите, рідної неньки, нікому було і шматочок хлібця дать небозі (О. Стороженко);

Чи вчинила хлібця, чи спекла – мерщій до подруг: там її ждуть, дожидають, як об весні ластівки! (Г. Квітка-Основ'яненко);

Дав [Кіндрат] в позичку хлібця пуд, просить повернути два (О. Ковінька);

Жовкне і травиця, Така її доля, Хіба зелениться Хлібець серед поля (П. Грабовський);

Стає на коліна, розгортає стебло і збирає червоні зерна так обережно, ніжно, любовно, наче немовлятко виймає з купелі. Хлібець святий!.. (М. Коцюбинський);

Коли дозволиш, я хлібця поїм. Вже один його дух дурманить, божевільною робить (М. Стельмах);

– Серед зими морозної прибув загін продовольчий з города [міста]. Тринадцять їх було, хлопців молоденьких. Вигрібали вони з комор наших хлібець наш – до зернинки, щоб порятувать пролетаріат голодний. Одкуль [звідки] жорстокість така об'являється в людях, .. розмислюю я, і питанням моїм болісним нема нівідкіль одвіту (В. Дрозд).

хлібе́ць

[хл'ібец']

-бц'а, ор. -бцем, м. (на) -бц'і, р. мн. -бц'іў (продукт; злаки)

[hlibec']

ч.

chlebek (невелика хлібина)

див. хліб

Хлі́бець, -бця; -бці, -бців

Перапечка