ХЛІБ, а, ч.
1. Харчовий продукт, який випікають з учиняного борошна.
Хліб усьому голова (прислів'я);
Їдеш на день, а хліба бери на тиждень (прислів'я);
– Тепер він вже старий, вже не держить посесії; поставив собі дім на графській землі в містечку, платить за ґрунт чинш і живе собі та хліб жує без роботи (І. Нечуй-Левицький);
Той чорний разовий хліб, який так гарно по-сільськи пахне. Він мені близький, наче дитина, що зросла на моїх очах (М. Коцюбинський);
Кричить прикажчик нам мордатий: “Косіть, косіть!” А хліб глевкий у животі, – немов цеглини... І сонце так повільно лине в безодні неба огняній (В. Сосюра);
* У порівн. Хай тобі, дитинко, буде все і з землі, і з води, і з роси, щоб ти був, мов золото, ясний, наче весна, красний, мов хліб, добрий, – аж застогнала стара Чайчиха, крізь прийдешні роки розгадуючи і не знати в кого вимолюючи долю для онука (М. Стельмах);
// перен. Основний життєво необхідний харч.
Картопля – половина хліба (прислів'я);
// Виріб з борошна певної форми (паляниця, буханець, коровай, тощо); хлібина.
На столі лежав ясний да високий хліб (П. Куліш);
Ціла купа людей увалила в двір. В одного з-за пазухи виглядав крайок паперу; в другого на грудях наче горб виріс, то оддимався цілий хліб, узятий з дому на цілий день... (Панас Мирний);
Назустріч вийшли з квітами дівчата, І виступили повагом три діди, Три чисті білі хліби несучи З дрібками солі (М. Рильський);
// Тісто, приготовлене для випікання таких виробів.
“Хоч би півні скоріше кричали – устала б та хліб завдала”, – думаю (Панас Мирний);
Стала хліб місити, піч затопила, в хаті убрала, – так мені любо! (Ганна Барвінок);
“Лободу дехто в хліб підмішує!..” (А. Головко);
// Ковбасний виріб у вигляді хлібини.
2. тільки одн. Зерно, з якого виготовляють борошно; збіжжя, пашниця.
Нам бога не вчить, як хліб родить (Номис);
– А що, стара, будемо робить?.. – Змолотимо та продамо половину хліба (І. Нечуй-Левицький);
Дід брав за літо по п'ятаку од вівці. Шага давав на Чіпку та Грицька, та ще хліба мішків п'ять (Панас Мирний);
Швидше й швидше летять ешелони, хліб, і вугіль, і нафту везуть... (В. Сосюра);
Сніг – багатство полів; пухкий сніг – поганий провідник тепла і тому добре захищає озимину від вимерзання. Тому в народі кажуть: сніг на полях – хліб у засіках (з наук.-попул. літ.).
3. перев. мн. хліба́, хліби́, і́в. Зернові культури (жито, пшениця, ячмінь, овес.) на пні, у стеблі.
Хліби зійшли, Радіють люде,Бога просять... (Т. Шевченко);
Стара Маруся послала Лукину жати хліб за сніп на панському лану (І. Нечуй-Левицький);
Хліба квітували, і легкий вітер погойдувався над ними золотавим димком (В. Кучер);
Польова доріжка стелилася між високими хлібами (О. Гончар);
// перев. одн. Необмолочені зернові.
На річ таку Собаці Кінь сказав: – .. Коли б я не хотів у полі працювати, Коли б я хліба не возив, То що б стеріг тоді кудлатий І що б він їв? (Л. Глібов);
– Нащо-то в тебе хліб гниє, в стіжках? – раз питає його Лушня. – Продай його (Панас Мирний);
// перев. одн. Урожай зернових.
Моя мати між двома хлібами вмерла: одного не дочекала, а другий уже минувся (прислів'я);
– Ти б, чоловіче, – рає Лободиха, – пішов до Варениченка; може б він позичив до нового хліба? (Панас Мирний);
Народ робив на панів панщину і стогнав у неволі. Десяту частку з хліба, з пасік і з усього свого добра селяни оддавали своїм панам (І. Нечуй-Левицький);
Бувало, так повіриш, що все переміниться в житті, що і земельки прибавиться, і переднівки минуться, і хліб за хліб зайде, а розвіється туман сподіванок і побачиш: полями твоїх років проїжджає не святий Юрій, а панський лановий з канчуком... (М. Стельмах).
4. перев. одн., перен., розм. Засоби до існування; матеріальне забезпечення, заробіток.
– Ось служив, служив, та тільки того, що на мені... Час, мабуть, про хліб подумати (Панас Мирний);
– Не рубайте мені виноградники... я бідний, в мене діти дрібненькі... це ж хліб мій увесь... (М. Коцюбинський);
Коли людина має цікаву роботу, .. коли вона не має побоювань про завтрашній хліб, фізично здорова.., – тоді вона ясними очима дивиться на світ (Г. Коцюба);
Ротмістр непогано почував себе на ситих старшинських хлібах (С. Добровольський);
Найстарший Гриців син Михась уже десять років був на своєму батрацькому хлібі (С. Чорнобривець).
5. перен., розм. Харчі, їжа.
Чий хліб їси, під того й дудочку скачи! (прислів'я);
Дід знову забалакав: – .. Я людям служу, громаді служу – так, за хліб, за спасибі... от що! (Панас Мирний);
// Утримання, забезпечення кого-небудь.
Батьків хліб не навчить (Номис);
Хто служить з ласки, тому стає хріном хліб панський (прислів'я);
Піти до зятя на друге село не хотілось, бо зять – чужа людина, а чужий хліб гіркий (М. Коцюбинський);
// чого. Що-небудь основне, найнеобхідніше для функціонування, існування і т. ін. чогось; основа.
Цеглу часто називають хлібом новобудов (з газ.).
(1) Бі́лий хліб – хліб, спечений з сіяного пшеничного борошна;
(2) Є хліб і до хлі́ба у кого – хто-небудь матеріально забезпечений, є що їсти й пити.
– Все в мене поки що є: і хліб і до хліба (О. Гончар);
Зріють [пшениці] ось уже протягом чотирьох тисячоліть, даруючи людям щедрі ужинки, щоб був хліб і до хліба (з наук.-попул. літ.);
Заробля́ти / зароби́ти на хліб (на шмато́к хлі́ба) див. заробля́ти;
Зустріча́ти / зустрі́ти (зустрі́нути) [з] хлі́бом і сі́ллю див. зустріча́ти;
Іти́ / піти́ на свій хліб (свого́ хлі́ба шука́ти) див. іти́;
(3) Нава́льні хліба́ – буйні хліба.
Цього року ще заздалегідь було відомо, що хліба будуть високорослі і навальні (з газ.);
Паляни́ця хлі́ба див. паляни́ця;
Про́симо хлі́ба-со́лі (хлі́ба та со́лі) одві́дати див. проси́ти;
(4) П'я́ний (п'янки́й) хліб – зерно, просочене отруйними речовинами – продуктами життєдіяльності особливих грибків, якого споживання спричиняє отруєння, подібне до сп'яніння; Сиді́ти без хлі́ба див. сиді́ти;
Сиді́ти на хлі́бі див. сиді́ти;
(5) Сухи́й хліб:
а) твердий, черствий хліб.
Вернулись [Чіпка і Грицько ] з водопою. Пообідали сухий хліб з сіллю (Панас Мирний);
Хліб! Який це хліб? Тамара вкусила і виплюнула. Сухий, колючий він, в'їдається в ясна (А. Хижняк);
б) нічим не помащений хліб;
в) хліб без чогось іншого;
(6) Чо́рний хліб:
а) хліб, що випікають перев. з житнього борошна.
На столі масло, жовте, тверде, наче щоки сільської молодиці, густа сметанка і чорний хліб (М. Коцюбинський);
Мені довелось галіфе промінять на чорного хліба буханку (В. Сосюра);
Скільки разів ходила і їздила вона до цих вітряків; поскрипуючи, вони мололи їй зерно і на чорний хліб і на разову паску (М. Стельмах);
б) що-небудь, зароблене важкою, виснажливою працею.
◇ Відбива́ти (відбира́ти, перебива́ти) / відби́ти (відібра́ти, переби́ти) хліб див. відбива́ти;
Відрива́ти [шмато́к (рідше кусо́к)] [хлі́ба] від ро́та див. відрива́ти¹;
Відрі́зана ски́ба (ски́бка) [від хлі́ба] див. ски́ба;
Води́ти хліб-сі́ль (хліб і сіль) див. води́ти;
Да́ти хліб у ру́ки див. дава́ти;
Діли́тися (рідко розділя́тися) / поділи́тися оста́ннім (заст. послі́днім) [шматко́м (куско́м) хлі́ба] див. діли́тися;
Діли́ти хліб-сі́ль (хліб і сіль) [на́впі́л] див. діли́ти;
Дурне́ са́ло без хлі́ба див. са́ло;
[Ду́рно (даре́мно, зада́рма́, ма́рно і т. ін.)] хліб (харч) перево́дити (ї́сти, збавля́ти) див. перево́дити;
(7) Духо́вний хліб – те, що живить, підтримує людину, задовольняє її духовні та інтелектуальні потреби.
Вважаючи на жизнь [життя] благочестиву печерських іноків, ми простирали з престолу нашу руку милостиву і їм хліби духовні надавали (П. Куліш);
За духовним хлібом нам нічого їздить в Європу! – обізвалась одна лиса голова (І. Нечуй-Левицький);
Жи́ти не хлі́бом єди́ним (одни́м) див. жи́ти;
Заміня́ти [святи́й] хліб див. заміня́ти²;
Зво́дити / звести́ з хазя́йства (з хлі́ба) див. зво́дити;
З'ї́сти хлі́ба див. з'їда́ти;
(8) І то хліб – уживається для вираження згоди з чим-небудь незначним за браком чогось більшого.
– Стрілки треба розчистити. – От чорт, успів уже придивитися, – скочив Карпо з –брички. – Циганом би тобі бути. – І то хліб (М. Стельмах);
(9) [І] хліб і до хлі́ба – необхідні засоби для існування; достаток.
– Все в мене поки що є: і хліб і до хліба (О. Гончар);
Зріють [пшениці] ось уже протягом чотирьох тисячоліть, даруючи людям щедрі ужинки, щоб був хліб і до хліба (із журн.);
– Чого ви, мамо, є в нас, слава Богу, хліб і до хліба, поле, воли. – Якби ти взяв ще дівчину не вбогу, то, може б, якось і прожили (Л. Костенко);
[І] хлі́бом не году́й, а дай... див. годува́ти;
І шкори́нки хлі́ба нема́ див. нема́;
Ї́сти сухи́й хліб див. ї́сти;
Ї́сти хліб див. ї́сти;
Ї́сти чужи́й хліб див. ї́сти;
Казе́нний хліб ї́сти див. ї́сти;
(10) Ку́сник хлі́ба (д) див. шмато́к;
(11) Легки́й хліб:
а) засоби для існування, здобуті без труднощів, без особливих зусиль.
– Ви не думайте, що я на легкім хлібу [хлібі] виросла (І. Франко);
Легкі́ хліба́.
Бач – не зробив для держави добра ні на копійку, прожив життя .. при колгоспі на легких хлібах, а тепер йому пенсію (Ю. Збанацький);
б) неважка робота, заробіток без важкої праці, без докладання великих зусиль.
– Він, сестрице нероба, і він ледащо: змалечку служив у дворі за льокая [лакея]. Звик на легкім хлібі (М. Коцюбинський);
– Інші працюють, а вона тиняється без діла... гонивітерка, видно, легкого хліба шукає (О. Гончар);
Дибаю до редактора. – Де мій попередник? – Втік на легкий хліб. – Куди? – В шахтарі... (А. Крижанівський);
// нескладна справа, просте завдання.
– Попереджаю, товариші, – ми йдемо не на легкий хліб. Може, доведеться комусь загинути від кулі гітлерівця. Кому, може, доведеться в катівні кінчати молоде життя (Ю. Яновський);
– Сідай на готове та дивись, не відпусти гайку, – повчав Сагайда Маркевича, передаючи йому взвод.. – А я не женуся за легким хлібом, піду на 1-й [взвод], до молодих громадян (О. Гончар);
(12) Ле́жаний (лежа́чий) хліб – засоби для існування, здобуті легко, без особливих зусиль.
Попові а [і] котові – то лежаний хліб (Номис);
– Роботи не боюсь: треба жити, то треба й робити. Щоб не було од Бога гріха, а од людей сорому. Нема нігде хліба лежачого (Марко Вовчок);
Ма́ти шмато́к (ку́сень, кусо́к і т. ін.) хлі́ба див. ма́ти²;
Навчи́ти, почо́му (почі́м) хліб і сіль див. навча́ти;
(13) На хліба́х (на хлі́бі) чиїх (чийому), зі сл. жи́ти, сиді́ти і под. – за чийсь рахунок, на чийомусь утриманні.
Санаторці жили на хлібах Якима Івановича Потопальського мов у Бога за дверима (Ю. Збанацький);
– Наш чернечий устав кращий од монастирського. У нас, скоро чоловіка спантеличить мирська суєта, то в кучу або до кози не саджають, а зараз – іди собі к нечистій матері! Вибрикайсь на волі, коли дуже розжирів на товариському хлібі (П. Куліш);
– Йди з мого достатку, .. як ті розумники, що скаламутили тобі мізки і які тебе в Сибір на поселення запроторять. Тоді вже можеш плювати на мене, а тепер, поки на моєму хлібі сидиш, – зась! (М. Стельмах);
Все на ласкавім хлібі, все під опікою, все по чужих кутках, нікому не потрібна [Зоня] (Леся Українка);
На хліб перепада́є / перепаде́ див. перепада́ти;
Недосипа́ти (недосипля́ти) / недоспа́ти [ноче́й], [і (та)] недоїда́ти / недої́сти [хлі́ба (шматка́ хлі́ба)] див. недосипа́ти²;
Неду́рно (неда́ром) хліб ї́сти див. ї́сти;
Ні скори́нки хлі́ба див. скори́нка;
Обміня́ти (обміни́ти) хліб [святи́й] див. обмі́нювати;
Перебива́тися з хлі́ба (з ю́шки) на во́ду (на сіль, на квас) див. перебива́тися;
Переїда́ти / переї́сти хліб див. переїда́ти;
Перейти́ на легки́й хліб див. перехо́дити;
Перепада́ти / перепа́сти на хліб див. перепада́ти;
Перері́зати хліб див. перері́зувати;
Перехо́дити / перейти́ з хлі́бом [і сі́ллю] див. перехо́дити;
Піти́ на легки́й хліб (легкі́ хліба́) див. піти́;
Поверта́ти (відверта́ти) / поверну́ти (відверну́ти) хліб див. поверта́ти¹;
Подя́кувати за хліб і (за) сіль; Подя́кувати за хліб-сі́ль див. подя́кувати;
Позво́дити з хазя́йства (хлі́ба) див. позво́дити;
Посади́ти на казе́нні хліба́ (харчі́) див. посади́ти;
(14) Поче́сний хліб, етн. – хліб, з яким старости приходять сватати дівчину.
Тільки й знає почесний хліб старостам вертати (Ганна Барвінок);
(15) Почо́му (почі́м) хліб і сіль, зі сл. знати, дізнаватися – зазнавати труднощів, важких випробувань.
[Дід (до Панаса):] Послухаєш мене – легше на душі тобі буде; я, сину, знаю, почому хліб і сіль почім, а ти ще молодий (І. Карпенко-Карий);
– Та знаю, почому хліб і сіль (М. Стельмах);
І хоч він не так багато прожив на світі, а встиг дізнатися, почім хліб і сіль (С. Чорнобривець); (16) Про́ханий (про́шений, ласка́вий) хліб (шмато́к) – милостиня.
Проханий шматок горло дере (прислів'я);
[Неофіт-раб:] Я досі був рабом.., а ви тепер ще й жебраком мене зробить хотіли, щоб я поволі руку простягав по хліб ласкавий (Леся Українка);
– Йду з цього дому геть. Між старців піду під церкву за прошеним хлібом, а не хочу твоїй пані одної години служити (А. Чайковський);
– Гірко мені проханий хліб їсти (А. Хижняк);
Нічого не зробив я ні доброго, ні поганого, а тільки пащекував, їв хліб прошений і тинявся (Валерій Шевчук);
Пусти́тися на легки́й хліб див. пуска́тися;
Роби́ти хліб див. роби́ти;
Сади́ти (садови́ти) / посади́ти на хліб та (і) [на] во́ду див. сади́ти;
(17) Свій хліб, перев. зі сл. іти, шука́ти і под. – засоби для існування, здобуті власними зусиллями; власні заробітки.
Треба було й йому, скінчивши школу, злазити з батьківської шиї, – свого хліба шукати (Панас Мирний);
Батько з сімнадцятирічного зросту пішов на свій хліб (з мемуарної літ.);
– Може, скоро закінчить [дочка] цю семінарію та й піде на свій хліб, учительський (П. Козланюк);
Свої́ хліба́.
Підігнуло воно [цуценятко] хвоста і пішло “на свої хліба”. Десь щось вкраде, десь щось на смітті випорсає або хтось недогризок підкине (Ю. Мельничук);
Сіда́ти на легки́й (на ле́гший) хліб див. сіда́ти;
Скуштува́ти (покуштува́ти) хлі́ба див. скуштува́ти;
Спаси́бі за хліб, за сіль (за хліб і сіль) див. спаси́бі;
Точи́ти хліб див. точи́ти¹;
Тя́гне (тягло́, тягну́ло) на легки́й хліб див. тягти́;
(18) Тяжки́й хліб – заробітки, здобуті важкою працею, великими зусиллями.
– Тепер вірю, що буде в нас школа, хоч і тяжкий ваш [вчителя] хліб (М. Стельмах);
Хлі́ба ні скори́ни див. скори́на;
(19) Хліб насу́щний (насу́шний):
а) засоби, необхідні для прожитку, для існування.
Хліборобу честь і слава, перша чарка йому йде, Його праця-бо кривава Хліб насущний нам дає (І. Манжура);
– Люба мамочка! Отримали ми вчора гроші, – спасибі тобі за них, тепер уже “хліб насущний” надовго забезпечений (Леся Українка);
Раніш селянина давили межі, панські володіння, вічні турботи про хліб насушний (М. Чабанівський);
б) (чого) щось найважливіше, найістотніше.
Вугілля .. називають насущним хлібом промисловості (з газ.);
(20) Хліб та (і) сіль! – уживається як традиційне привітання до кого-небудь під час їди з побажанням доброго апетиту.
– Добридень, – скаже, – хліб та сіль! Здоровенькі були з весіллям, свату! (П. Гулак-Артемовський);
– Хліб та сіль! – привітався Шмалько. – Їмо, та свій, а трохи постій, може, й так ситий будеш, – відповів отаман (С. Добровольський);
Цура́тися / поцура́тися хлі́ба-со́лі; Цура́тися / поцура́тися хлі́ба [й со́лі] див. цура́тися;
Шмато́к (кусо́к, ку́сень, ку́сник, рідко кава́лок) хлі́ба [насу́щного] див. шмато́к;
Шмато́к хлі́ба стає́ / ста́не попере́к го́рла (ру́ба в го́рлі) див. шмато́к;
Шука́ти легко́го хлі́ба (легкі́ хліба́) див. шука́ти;
(21) Щоде́нний хліб – найважливіше, найнеобхідніше для існування кого-, чого-небудь.
В шипінні сирової лозини вчувалась йому скарга хазяїв, що тратили в вогні не тільки хліб щоденний, а щось більше (М. Коцюбинський);
Ніщо так не зближує людей, як роки спільного труда, спільної радості і горя в боротьбі за щоденний хліб (Л. Первомайський);
Як (мов, ні́би і т. ін.) три дні (ти́ждень) [хлі́ба] не їв (не ї́ла, не ї́ли) див. ї́сти.