ХИ́ТРО.
Присл. до хи́трий.
[Мотронька:] Ти ж казав, Максиме, як то хитро викрутив у городі землю Ахтительний. Я думала, чию, а воно, виходить, нашу... (М. Куліш);
Колись гарний, з палкими очима молодий хлопець дивився тепер хитро, ходив з заокругленим животом (Н. Кобринська);
Табунець горобців сів на траві і весело, хитро зацвірінчав (М. Рильський);
– Так будемо бити Казимірку з Федьком? – поспішає запитати Сьомка .. Але Васько з Васютою вже цього не чують. Вони хитро переморгуються (Ю. Смолич);
Біжучи вгору сходами, мав Панько велику радість, що не зрадив громаду та й так хитро втік від напасті (Л. Мартович);
Особливо хитро діють підпільники на Миронівському депо (Д. Бедзик);
Стоїть [дівчина], як справдішня квітка – рожева, чорноока, на голові хитро вив'язана шовкова хустина, на ногах – нові черевички (С. Васильченко);
// у знач. пред.
– Ха... ха... ха... – неприємно зареготався німець, – це мені подобається! Хитро й дешево! (Ірина Вільде).
◇ (1) Хи́тро-му́дро та невели́ким (недороги́м) ко́штом – розумно та з малими витратами.
Хочеться так, щоб хитро-мудро та невеликим коштом (Номис).
не хитро́ (разг. не трудно)
Вот он однажды с видом дружбы
«Послушай, — хи́тро мне сказал, —
Не откажись от важной службы».
А. С. Пушкин, Руслан и Людмила
Снег летит — гляди и слушай!
Так вот, просто и хитро́,
Жизнь порой врачует душу…
Ну и ладно! И добро.
Н. М. Рубцов, Выпал снег…
хи́тро́ улыба́ться — kurnazca gülümsemek
он поступи́л хи́тро́ — kurnazca / açıkgöz davrandı
Przymiotnik
хитрый
chytry
przebiegły
Potoczny cwany
przemyślny
Przysłówek
хитро
chytrze
przebiegle
сравн. ст.: хитрее
хитроот слова: хитрый прилаг.Краткая форма: хитер
сравн. ст.: хитрее
хитрий1) (лукаво) d'un air malin (или rusé)
хитро улыбнуться — sourire d'un air malin
2) (не просто) d'une manière compliquée
хитро придумано — habilement inventé
3) (ловко) adroitement, habilement, subtilement