ХВОЇНКА

КОЛЮ́ЧКА (голчасте утворення на тілі деяких тварин; загострений кінець стебла, листя рослини тощо), ГО́ЛКА, ШПИ́ЛЬКА, ШПИЧА́К (СПИЧА́К), ШПИ́ЧКА, ШИП, КО́ЛЬКА діал.; ХВОЇ́НКА, ХВОЇ́НА (у хвойних дерев та кущів). Короткі посічені коси настовбурчились на його голові, неначе колючки на їжакові (І. Нечуй-Левицький); Трапилось так, що й бджоли покусали хлопчину, і колючку загнав у ногу (О. Донченко); Їжак скрутився в клубок і виставив гострі голки (О. Копиленко); Малина дика шпичаками ріже (П. Воронько); Я стрімко, прудко побіг. Біг щосили. Об терен штаненята порвав, ноги на спичаках поколов (О. Ковінька); Ішла моя мила По ягідочки В зелені гайочки Та й застромила Тернову шпичку В біленьку ніжку (М. Костомаров); Луска акул складається з маленьких шипів (з журналу); Взявши звичайну з акації кольку, Ноти на "Список кормів" приколов, Дує в трубу! Репетирує польку! (С. Олійник); З усіх гілочок, листків, хвоїнок стікали дрібні краплини (О. Іваненко); Сосни співали колискових пісень і видзвонювали кожною гілочкою, кожною хвоїною (П. Загребельний).

ХВОЇ́НКА, и, ж., розм.

Зменш.-пестл. до хвої́на.

З усіх .. хвоїнок стікали дрібні краплини (О. Іваненко);

Хвоїнки – листя сосни – мають щільний захисний шар, що особливо допомагає їй в морози. Кожна хвоїнка живе кілька років (з наук. літ.);

* У порівн. І пішла до дверей, ота хутка Яринка, строга, як ялинка, струнка, як хвоїнка (О. Ільченко).

хвої́нка

[хво^уйінка]

-нки^е, д. і м. -н'ц'і, р. мн. -нок

див. голка

Гличка