ХАРА́КТЕРНИЙ, а, е, розм.
Який має твердий, вольовий характер.
– Чоловік ти характерний, Своїм шляхом сміло йдеш (І. Франко);
// Який має важкий, сердитий, упертий і т. ін. характер.
ХАРАКТЕ́РНИЙ, а, е.
1. Властивий певній особі, предмету, явищу або ряду осіб, предметів, явищ; притаманний багатьом; типовий.
Потім він знову начепив окуляри, підсунув їх характерним рухом – рогачиком із вказівного і середнього пальців – і, переконавшись, що вони сидять міцно, знизу вгору рвучко кинув головою (Григорій Тютюнник);
Характерним явищем для нашої післявоєнної поезії є інтенсивний розвиток в ній епічних форм (з газ.);
Десь ляснув характерний звук курка з гвинтівки (Іван Ле);
// у знач. ім. характе́рне, ного, с. Те, що притаманне кому-, чому-небудь.
Всі, хто особисто знайомі з Миколою Тихоновим, знають, який він чудовий оповідач. Всюди поет уміє підмічати характерне, суттєве, часом не уловлене іншими, навіть спостережливими людьми (М. Рильський);
// Яскраво виражений, своєрідний.
– Марш! – з характерним таджицьким акцентом командував Самієв і йшов далі (О. Гончар);
Мішель йшов повільно, ліниво перевалюючись з ноги на ногу – такою характерною для моряків всіх флотів світу ходою (Ю. Смолич);
За зовнішнім виглядом матку легко знайти серед численної кількості бджіл та трутнів: вона має характерне довге тіло – до 18–20 мм завдовжки, тим часом як довжина робочих бджіл досягає 12–15 мм (з наук.-попул. літ.);
// Який має поширення де-небудь.
Для великої частини території Іраку характерні рослини, які ростуть у пустинях і напівпустинях (з наук.-попул. літ.);
// Який становить відмітну особливість, властивість чого-небудь; специфічний.
В приймачі почулося характерне потріскування, серед якого мали обізватися позивні радіостанції обкому (Д. Бедзик);
З характерним поклацуванням б'ють ворожі самоходи (О. Гончар);
Дорош теж заворушився на своїй розкладшці і кашлянув тим характерним кашлем, коли людина наковтається пилюки і в неї дере в горлі (Григорій Тютюнник);
Рослини і насіння перили мають характерний різкий запах (з наук. літ.);
// Основний, визначальний.
Характерні особливості ринкових відносин.
2. У сценічному мистецтві – властивий певному народові, епосі, суспільному середовищу.
Герої п'єси повинні жити в правдивих ситуаціях, бути наділеними якнайбільшою кількістю характерних рис, мусять мати всі почуття, властиві людині, почуття кохання, дружби, ненависті тощо (з мемуарної літ.);
// Який втілює певний психологічний тип.
– Данило Микитович більше характерні ролі грав, а я прості – дівочі й бабські... (В. Кучер).
ВЛАСТИ́ВИЙ кому, чому (який виражає постійну ознаку кого-, чого-небудь), ХАРАКТЕ́РНИЙ для кого-чого, ПРИТАМА́ННИЙ, ПИТО́МИЙ рідше. Романтизм вивітрюється, його вигонять навіть з найбільш властивих йому меж кохання (С. Васильченко); Мішель йшов повільно, ліниво перевалюючись з ноги на ногу — такою характерною для моряків усіх флотів світу ходою (Ю. Смолич); Максимові Рильському завжди були притаманні любов до людини, природи,.. почуття краси життя (з журналу); Уміння перевтілюватися — питома риса актора.
ПОКАЗО́ВИЙ (який дає уявлення про що-небудь, підстави для висновків, узагальнень), ТИПО́ВИЙ, ХАРАКТЕ́РНИЙ, ПОКАЗНИ́Й рідко. Звичайно, до передбаченої цифри він ще не дійшов, та про це й не думав сьогодні, адже то певна мета, за яку треба ще змагатись, але зрушення є, і досить показове (Г. Коцюба); Байрон і Гейне трактували свою тему як поети — дали настрій, загальний колорит і художній символ, близький до галюцинації по реальності типових деталей (Леся Українка); Вірш.. характерний і показний для тих процесів (В. Еллан).
ТИПО́ВИЙ (який часто зустрічається), ХАРАКТЕ́РНИЙ, ХОДЯ́ЧИЙ розм. Це була типова блондинка з ямочками на щічках і ліктях, повнотіла, лінива в рухах (Ірина Вільде); — Марш! — з характерним таджицьким акцентом командував Самієв і йшов далі (О. Гончар); Шевченко знав, що більшість армійських офіцерів — п'яниці, картяри і бретери, і хоча Долгов ніби й був схожий на цей ходячий тип армійця, Тарас Григорович намагався стушуватися і на запитання відповідав якомога лаконічніше (З. Тулуб).
ХАРАКТЕ́РНИЙ (який становить відмітну особливість певної особи, певного предмета, явища і т. ін.), СПЕЦИФІ́ЧНИЙ, ОСОБЛИ́ВИЙ, СВОЄРІ́ДНИЙ, ХАРАКТЕРОЛОГІ́ЧНИЙ. Десь ляснув характерний звук курка з гвинтівки (І. Ле); В довгому коридорі стояв специфічний запах ліків (О. Донченко); Особливий смак грибів; Амфора має своєрідну форму; Характерологічні прикмети стилю.
-а, -е.
1) У сценічному мистецтві – властивий певному народові, епосі, суспільному середовищу. || Який втілює певний психологічний тип.
••
Характерний танець — вид сценічного танцю, до якого належать стилізовані національні танці.
2) розм. Який має твердий, вольовий характер. || Який має важкий, сердитий, упертий і т. ін. характер.
II характ`ерний-а, -е.
Властивий певній особі, предмету, явищу або ряду осіб, предметів, явищ; притаманний багатьом; типовий. || у знач. ім. характерне, -ного, с. Те, що притаманне кому-, чому-небудь. || Яскраво виражений, своєрідний. || Який має поширення де-небудь. || Який становить відмітну особливість, властивість чого-небудь; специфічний. || Основний, визначальний.
••
Характерний злам — вигляд місця руйнування зразка або конструкції, що дає змогу судити про характер руйнівної сили і рід деформації.
ХАРАКТЕРНИЙ – ХАРАКТЕРНИЙ – ХАРАКТЕРИСТИЧНИЙ
Характерний. Властивий певній особі, предмету, явищу, притаманний багатьом; типовий, своєрідний, специфічний тощо: характерний рух, характерне явище, характерна вимова, характерна хода.
Характерний, розм. Який має твердий, вольовий характер; упертий, примхливий, сердитий. – Ти Гані не знаєш. Тиха і покірна, але характерна (Б.Лепкий).
Характеристичний. Який випливає з характеру когось, чогось, характеризує когось, щось; характерний: характеристична прикмета, характеристична мова, характеристичний факт, характеристична ознака. Між бровами зарисувалася характеристична складка (Б.Лепкий).
I
характерний
відповідний, притаманний, типовий, характерестичний
II
характерний
крутий, упертий, характерець (іронічно кажуть про впертого), химерний, химородний
Фразеологічні синоніми: витримує характер; з характером; крутий характер; показує характер; твердий характер
I [характеирнией]
м. (на) -ному/-н'ім, мн. — н'і (який має вольовий характер)
II [характернией]
м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і (властивий комусь, чомусь)
¤ характерна риса -- характерная черта
[harakternyj]
прикм.
1) charakterystyczny
2) charakterny розм. (з характером)
Питомий, притаманний, своєрідний, властивий, прикметний, див. специфічний, особливий
Characteristic, typical
характерна риса — characteristic (peculiar) feature
【形】
1) 有特点的, 有特色的
2) 特有的, 特征的
Характе́рний, -на, -не
Typisk
Typisk
Typisk