ХАЗЯ́ЇН, а, ч. (мн. хазяїни́, і́в і хазяї́, ї́в).
1. кого, чого і без дод. Власник якогось господарства, речей, майна і т. ін. на правах приватного або громадського володіння; господар (у 2 знач.).
– Хто хазяїн цього виноградника? – питає вдруге Тихович. – Замфір Нерон (М. Коцюбинський);
– Хазяї фірми, пани акціонери, повтікали геть, аби доживати віку десь по закордонних віллах (О. Гончар);
В поодиноких крамницях позіхають від нудоти й лупають очима на невідомого перехожого прикажчики або сам хазяїн-купець (З. Тулуб);
* Образно. Тінь Жукова, як і хазяїн її, лежить серед хати на рядні – труситься, мов од холоду (Панас Мирний);
* У порівн. Ведмідь наче хазяїн посува, оглядає, де кращий вулій, солодший мед (Марко Вовчок);
// Приватний наймач робочої сили.
Соломії сьогодні щастило. В булгарина [болгарина] не робили, бо було якесь місцеве свято, і вона пішла в горниці до хазяїна прохати за Остапа (М. Коцюбинський);
Хазяїн Тарасів, маляр Ширяєв, посилав його красити на будинках покрівлю, стелі, підлоги та інше що (Панас Мирний);
// Підприємець, капіталіст.
Кріпак не гнув шиї перед паном, робітник – перед хазяїном, син часом не слухався батька: все, зачувши волю, піднялося на дибки і прокричало про своє право (Панас Мирний);
// Селянин-власник, який має землю і необхідні знаряддя праці.
Хазяїн сіяв овесець; Була у його [нього] нивка невелика (Л. Глібов);
До нитки звівся мій козак, Усе на панщині проклятій, А був хазяїн... (Т. Шевченко);
Родич мій був хазяїн заможний, хлібороб (Марко Вовчок);
– Пора й синові хазяїном стати... Час йому пошукати дружини, своє кубло звисти [звити] (Панас Мирний);
– Ти знаєш, за що я тебе вбиваю?.. – Бо мій рід – хазяї, а ти – гнида. – Ні, Карпе, – відставив ногу Чугай і посміхнувся. – Бо ти світ чорниш, а я хочу, щоб на ньому було світло (Григорій Тютюнник).
2. Той, хто займається господарством, веде господарство; господар (у 1 знач.).
Без хазяїна й двір плаче (Номис);
Грицько невсипущий хазяїн. Він чесною працею, своїми мозоляними руками надбав те, що має в господі (Панас Мирний);
// Той, хто добре веде господарство, вміло керує виробництвом і т. ін.
Де хазяїн походить, там сто кіп уродить (прислів'я);
– Поки в тебе на рахунку не лежатиме тисяч двісті і люди не одержать хоч по кілограму на трудодень – не хазяїн ти (Ю. Мушкетик).
3. Господар дому, глава сім'ї (що до гостей, відвідувачів тощо).
Він, до тії прийшовши хати, Хазяїна став викликати, Прищурившися під вікном (І. Котляревський);
Тепер вже ціла родина – Софія Петрівна, Антоша і Ліда – покидали свої місця і встали за плечима хазяїна дому (М. Коцюбинський);
В хаті він єдиний мужчина, і його обов'язок дбати про добробут сім'ї. Хай ще дістає він часом від матері запотиличника, але має і відповідну шану, як хазяїн двора (О. Гончар);
// Чоловік (у 2 знач.).
– Я сама в хаті, зоставайся в мене за хазяїна (І. Нечуй-Левицький);
Як відкрила Марія ворота, як уздріла свого хазяїна, збіліла, ніби лице борошном обсипали, губами ворушить, а слова не скаже .. Чужі люди, внесли господаря в хату і на лаву поклали (Григорій Тютюнник);
// розм. Звертання до чоловіка як глави дому, господарства.
– Ой хазяїне, хазяїне мій! Гляди лишень, щоб ти часом не прохазяйнував своєї долі, – сказала Соломія і важко зітхнула (І. Нечуй-Левицький).
4. кого, чого, який і без дод., перен. Той, хто має владу над ким-, чим-небудь, розпоряджається кимсь, чимсь; володар.
Джузеппе співає. Він тут [на морі] більший хазяїн, ніж на землі. Він, певно, подумає перше, ніж скаже, від кого родився: од жінки чи од морської хвилі (М. Коцюбинський);
[Аркадій:] У тебе сьогодні надзвичайний пацієнт .. Павло Семенович Берест – хазяїн нашого міста (О. Корнійчук);
Віче в Новгороді мало більше сили, ніж в інших містах, але хазяями на вічі були бояри, які верховодили всіма справами (з навч. літ.);
Український народ став хазяїном своєї землі і своєї долі (з газ.);
// Той, хто оселився, розмістився десь (про тварину).
Знов прибули до нашої шпаківні Її, мабуть, торішні хазяї (М. Рильський);
Зараз цей великий і гидкий краб був єдиним хазяїном яхти, рульової рубки (В. Собко);
// розм. Керівник підприємства, колективу.
На сцені з'являється хазяїн знімальної групи – адміністратор (Ю. Яновський).
5. біол. Організм, в якому або на якому живе паразит.
Для повного розвитку деяких найпростіших необхідна наявність проміжного хазяїна, в тілі якого паразит розвивається (з навч. літ.).
◇ Сам собі́ пан (голова́, хазя́їн і т. ін.) див. сам;
(1) Хазя́їн свого́ сло́ва – той, хто завжди здійснює те, що обіцяє.
Нас лякає те, що ви не хазяїн свого слова, у вас нема почуття гідності, і ви не знаєте, що таке пошана до самого себе (О. Довженко).
ВЛА́СНИК (людина з правом приватного або суспільного володіння чимсь), ГОСПО́ДАР, ХАЗЯ́ЇН, ВОЛО́ДА́Р, ВОЛОДІ́ЛЬНИК рідше, ВОЛОДІ́ЛЕЦЬ рідше, ВЛАСТИ́ТЕЛЬ заст., ВЛАСТИ́ВЕЦЬ заст., ПОСІДА́Ч заст. Власник фабрики; Раб кинув виклик власнику і Богу (П. Дорошко); Сумний сидить господар дому, думаючи: краще б і не було того бенкету (О. Довженко); У крилатій фантазії він уявляв уже той щасливий день, коли стане володарем усього рухомого й нерухомого майна (А. Шиян); Одне швендяють по хатах Гречкосії, хлібороби, — Володільники убогі Запорізької худоби (Я. Щоголів); Скарби коштовностей, що були заховані в хвилину небезпеки, вже не побачили свого володільця (з журналу); Миколай, властитель дараби, і Тимофій щось кінчали робити (Г. Хоткевич); Вона молода, вродлива, дочка графа Лісовського, властивиця обширних маєтностей (І. Франко); Був тут і Нурла-ефенді, багатир.., посідач єдиного на ціле село коня (М. Коцюбинський).
ВОЛО́ДА́Р (той, хто має владу над кимсь, чимсь), ВЕЛИ́ТЕЛЬ, ПАН, ХАЗЯ́ЇН, ГОСПО́ДАР. Будь-який твір володаря дум простого народу — Тараса Шевченка міг збудити людську душу, розбурхати почуття (А. Іщук); Прийшов... Командує, немов громів велитель (М. Рильський); — Ти хочеш бути моїм паном, хочеш взяти мене,.. мої руки, мій розум, мою волю і моє серце (М. Коцюбинський); Він тут (на морі) більший хазяїн, ніж на землі. Він, певно, подумає перше, ніж скаже, від кого родився: од жінки чи од морської хвилі (М. Коцюбинський); Тож треба думати, що господар планети — це ти, людина, що крім нас, на планеті нікого... (О. Гончар).
ПРОМИСЛО́ВЕЦЬ (власник промислового підприємства), ПІДПРИЄМЕЦЬ, КАПІТАЛІ́СТ, ХАЗЯ́ЇН розм. До Одеси — в сподіванні податися за кордон — з'їхалися наймогутніші петроградські банкіри, московські мануфактурники, промисловці Донбасу й Кривого Рога (Ю. Смолич); Йдучи до казарм, ми всі вже говорили про страйк, про те, що тутешні підприємці у відповідь на страйк мають намір оголосити локаут ... (П. Колесник); Робітники вболівали за ці підприємства, дарма, що чимало жил повитягали з них капіталісти (О. Гончар); Кріпак не гнув шиї перед паном, робітник — перед хазяїном, син часом не слухався батька: все, зачувши волю, піднялося на дибки і прокричало про своє право (Панас Мирний).
ЧОЛОВІ́К (одружена особа стосовно своєї дружини), ДРУЖИ́НА, ПОДРУ́ЖЖЯ, МУЖ заст., уроч., БЛАГОВІ́РНИЙ жарт., ПОВЕЛИ́ТЕЛЬ розм., МУЖИК діал., ПО́ДРУГ діал.; ГОСПО́ДАР, ХАЗЯ́ЇН (шанобливо). Привіз мене чоловік на своє господарство (Марко Вовчок); Хутко довідавсь від неї Кармель, що.. в старих Книшів наймичка служить Маруся, сирота, нема ані родини, ані дружини (Марко Вовчок); — Хай і мене коло нього поховають, — мимоволі подається (Катерина) в той бік, де, відробивши своє, лежить її подружжя (М. Стельмах); Ой не горлиця ж на дубі В діброві воркує, То вдова по мужі любім Стогне і горює (П. Гулак-Артемовський); Коли він і в такий час завидує на цю хвойду, то не буде вона, Зінька, печалитись за своїм благовірним (М. Стельмах); Накипівша у серці туга.. від витребеньків свого повелителя часто і густо виливається.. тихим, тяжким та важким поспів'ям (Панас Мирний); — Хай лиш спробую, куди воно жінка сама без мужика годиться (А. Головко); Дорош прийшов на квартиру, зібрав свої речі і, зніяковіло поморщившись, сказав здивованій Олені: — З вашим господарем ми в одній хаті не вживемося, так що піду я собі (Григорій Тютюнник); Як відкрила Марія ворота, як уздріла свого хазяїна, збіліла, ніби лице борошном обсипали (Панас Мирний).