ХАЗЯЙКА

ГОСПОДИ́НЯ (дому), ГОСПОДА́РКА, ХАЗЯ́ЙКА, ГАЗДИ́НЯ діал., ПАНІМА́ТКА (ПАНЬМА́ТКА) заст.; ПОПРЯ́ТНИЦЯ діал. (добра, охайна). Парубійко.. щось проказав по-білоруському до печі, що біля неї поралась господиня. Господарка одхилилась на мить і подала йому ніж (О. Досвітній); Без хазяїна двір, а без хазяйки хата плаче (прислів'я); З неї була добра ґаздиня (М. Коцюбинський); Де хатка, там і паніматка (М. Номис); До хати попрятницю, до поля робітницю, до комори ключницю (Словник Б. Грінченка).

ДРУЖИ́НА (одружена жінка стосовно свого чоловіка), ЖІ́НКА, ХАЗЯ́ЙКА розм., БА́БА розм., ПОЛОВИ́НА жарт., ПА́НІ розм., БЛАГОВІ́РНА заст., жарт., ЖОНА́ заст., розм.; ПА́РА, ПОДРУ́ЖЖЯ (як один із членів шлюбної пари); СТАРА́ розм. (та, з якою чоловік прожив досить довго, до старості). Коли вмерла перша жінка, він сказав собі, що не ожениться, бо не знайде вже такої вірної та коханої дружини (М. Коцюбинський); — Ти б собі пошукав, сину, хазяйки, а мені — помочі (Панас Мирний); Старий надумав учетверте женитися: сумно, каже, без баби (Ю. Смолич); — З великою супницею в руках, з пахощами страв і квітів — так я уявляю свою половину (М. Колесников); (Хуса:) Моя жона здоров'ям занепала і їздила до батька у Сарон.. Але ж тепер моя жона вже дома й до послуги твоїй шановній пані (Леся Українка); — Он моя благовірна уже тридцять років підряд намагається приписати мене на постійне проживання в якомусь місті, але ще не досягла нічого (М. Ю. Тарновський); Тремтів (Гончар) над своєю білявою парою, дарма що в молодої дружини тільки й краси було, що голубі, як світ, очі та посмішка чарівниці (М. Стельмах); Як маєш подружжя дурне та й брехливе, Не жінку ти взяв, — безголов'я правдиве (А. Кримський); Вашій старій, як Ви величаєте свою дружину, мій аж до землі низесенький поклін (Панас Мирний).

ХАЗЯ́ЙКА, и, ж.

Жін. до хазя́їн 1–4.

От я й надумала собі: “Піду я поденно робити!” Порадились із Прокопом та й вдались до хазяйки, що хату наймала (Марко Вовчок);

Хазяйка сього заїзного двору .. була добре мені знайома -ще змалку її знав (О. Стороженко);

Хазяйка вподобала наймичку, а наймичка хазяйку (Панас Мирний);

[Старшина:] Ви, Лукеріє Степанівно, чудова хазяйка (М. Кропивницький);

І мріялись мені далекі села: дівчата йдуть, співаючи, з ланів, клопочуться хазяйки невсипущі, стрічаючи отару та черідку (Леся Українка);

Як заведено з давньої давнини, угамувавши перший голод, заспівали рідних українських пісень: хазяїн басовито підтягував гостеві, а в хазяйки виявився сильний високий голос (З. Тулуб);

// Жінка, дружина.

– Ти б собі пошукав, сину, хазяйки, а мені – помочі... (Панас Мирний);

// розм. Звертання до жінки, як до розпорядниці в домі, господарстві.

– Ти ще подаси щось, хазяйко, чи можна дякувати? (А. Головко).

хазя́йка

[хаз’айка]

-йки^е, д. і м. -йц'і, мн. хаз'айки, хаз'айок

дв'і хаз'айки^е

(власниця) owner, proprietress; (наймач) mistress, lady; (для гостя) hostess; (що здає в оренду) landlady; (у себе дома) housewife; (економка) matron

[hazjajka]

ж.

gospodyni

див. дружина

Хазя́йка, -ки, -ці; -зя́йки́, -зя́йо́к

Гаспадыня