ПЕРЕМО́ГА (у бою, двобої, змаганні), ЗВИТЯ́ГА поет., вікто́рія уроч., заст., ПОБІ́ДА поет. заст.; ТРІУ́МФ, ТОРЖЕСТВО́ уроч. (повна, блискуча). — Плацдарм відбив усі атаки, захопив дванадцять танків та панцирників. Це була блискуча перемога (Ю. Яновський); Військо верталося на Україну з великими звитягами (Н. Рибак); — Негайно ж віддати наказ усім священнослужителям полків, щоб правили молебні за здоров'я славного російського воїнства і дарування йому вікторії (С. Добровольський); Або смерть, або побіда! — Се наш оклик боєвий (І. Франко); — Бувають поразки, важливіші за перемогу, — сказав директор школи й дружньо-іронічно поздоровив Кульбаку з.. тріумфом (О. Гончар); За тріумф у мистецтві треба дорого платити (М. Слабошпицький); Торжество життя над смертю (І. Цюпа).
РА́ДІСТЬ (почуття задоволення, приємність), РА́ДОЩІ мн., РАДІ́ННЯ розм.; УТІ́ХА (ВТІ́ХА), ОТУ́ХА діал. (те, що втішає); ВІДРА́ДА, РОЗРА́ДА розм., ВІДРА́ДОЩІ мн. діал., ВІДРА́ДІСТЬ (ВІДРА́ДНІСТЬ) розм. (те, що дає задоволення); ТОРЖЕСТВО́ (з приводу перемоги, успіху); ТРІУ́МФ (з приводу успіху); ПРО́СВІТОК, ПРО́СВІТ (тимчасове, короткочасне почуття). Еней од радості не стямивсь, Що Турн виходить битись з ним (І. Котляревський); О, перекинь моста, моя немудра пісне, До радощів людських і до людських зусиль (М. Рильський); Зворушені, ввійшли ми в оце світле царство молодого життя, і воно зустріло нас хмільним гомоном безжурних веселощів і молодого радіння (Ю. Смолич); Всіх згадали, та забули Помолитися за тих, Хто конає в злій неволі Без відради та утіх (П. Грабовський); Ще прийде отуха на людей, що дозволили собі ярма надіти (П. Панч); Усе навіює відраду — і вітряки, й сади густі (В. Сосюра); А тепер я не знаходжу Для серця розради (І. Франко); Молодощі, відрадощі! На серденьку своя воля (Ганна Барвінок); Одрадість у серці розквітла (Леся Українка); Не маю я відрадності від свого нелюба (П. Чубинський); Марусякові почало здаватися, що таки дійсно Юріштан сидить.. Злобою і торжеством переповнилося серце опришка (Г. Хоткевич); За столом здіймався страшенний заколот.. Кінчалось звичайно тріумфом слабішої сторони, та в ґрунті були задоволені всі (М. Коцюбинський); — Коли б не здичавіти в цих закутках. Тільки й просвітку, що з тобою (І. Ле); Знову невсипуща журба захопила її в свої цупкі обіймища.. Ні, немає розгадки, просвіту не видно! (Панас Мирний).
СВЯ́ТО, ПРА́ЗНИК розм. (день або дні урочистого відзначення чогось); СВЯТКУВА́ННЯ, ПРАЗНИКУВА́ННЯ розм. (відзначення свята, якої-небудь урочистої події і т. ін.); ТОРЖЕСТВО́ (заходи на честь визначної події); ГУЛЯ́ННЯ (просто неба, на відкритому просторі). Новорічне свято; Всенародне свято; Родинне свято; Як великого празника було жде вона вістки од свого сина (І. Нечуй-Левицький); Всенародні торжества з нагоди Дня незалежності; Після мітингу до самого вечора на селі грали гармошки, лунали пісні, вирувало народне гуляння (О. Гончар).
Религиозное, великое торжество. | Юбилейное, праздничное торжество. | Зал для проведения свадебных торжеств. | Национальные торжества. | Торжество идёт, проходит, предстоит. | Пригласить кого-либо на торжество. | Сегодняшний обед — всего лишь небольшое семейное торжество.
Торжество русского оружия. | Торжество разума, свободы. | Торжество великих идей. | Вера в конечное торжество добра. | Торжество силы.
Сообщить что-либо с торжеством. | В голосе звучит торжество. | В глазах светится торжество. | Доставить торжество кому-либо. | Говорить с холодным, злорадным торжеством. | Она с трудом сдерживалась, чтобы не улыбнуться и скрыть своё торжество. | Её лицо выдавало смутное, затаённое торжество.
Толковый словарь русского языка Дмитриева.Д. В. Дмитриев.2003.
ТОРЖЕСТВО́, а́, с.
1. книжн. Свято на відзначення якоїсь видатної події, ювілейної дати.
Всі запрошені радо дали згоду вшанувати своєю присутністю їх родинне торжество (Ю. Смолич);
Всюди в нашій країні в дні шевченківських торжеств буде відкрито виставки, проведено збори, наукові конференції, лекції і бесіди про життя і діяльність Т. Г. Шевченка (з газ.).
2. уроч. Повний успіх, перемога в чому-небудь.
Чулася якась напружена робота в організмі всесвіту, якась боротьба і якесь нове торжество нової правди (Г. Хоткевич);
В 1911 році Леся Українка створює драму-феєрію “Лісова пісня”, пройняту оптимізмом, вірою в торжество прекрасного у житті людей (з навч. літ.);
// Найвищий ступінь розвитку, вершина чого-небудь.
Кожну нову вправу він виконував так легко і спритно, наче це не вимагало від нього жодних зусиль. То було торжество сили, краси, пластики, грації (Д. Ткач).
3. Почуття радості з приводу успіху, удачі в чому-небудь.
Марусякові почало здаватися, що таки дійсно там Юріштан сидить .. Злобою і торжеством переповнилося серце опришка (Г. Хоткевич).