КУКЛА

КУ́КЛА, и, ж.

1. розм., заст. Загорнений у ганчірку жований хліб і т. ін., що його використовували замість соски.

Вона не своя, коли .. хрещениці не побачить, не почукикає на руках, не погодує з кукли (Панас Мирний);

Знаходить [Катря] житнього хліба жовану куклу, нашвидку піджовує її, пхає дитині в рот (С. Васильченко);

Він і панькався з нею понад міру, .. навіть і в поле брав із собою, сам набиваючи їй куклу жованим хлібом, ніби власною слиною прагнув перелляти в дитину всю свою снагу (О. Забужко).

2. розм. Те саме, що ля́лька 1, 2.

– Ця-ця... – одказала Маринка, граючи очима, і, вхопивши на оберемок завбільшки з себе куклу, почала її колихати (Панас Мирний);

Глиняні і фарфорові кукли по кутках на столиках нагадували про статуї (І. Нечуй-Левицький);

Витягнув з ящика одну куклу і так уміло порушував нею, що була, ніби справжня людина (Б. Лепкий);

З своїх женишків, чортові кукли, насміхайтесь (М. Стельмах);

// Те саме, що опу́дало.

Серед Глухова, не маючи живого, повісив на шибеницю хоч куклу Мазепи (Г. Хоткевич);

// Те саме, що маріоне́тка.

Онацький зв'язував скоро віхті соломи і робив з них велику куклу, котру передягав в Хмельницького одежу (А. Чайковський);

Натомiсть силкувалася [жінка] бути розважливою: слухай, я ж не кукла на шнурку, що ж ти так (О. Забужко).

3. розм. Про людину, яка не може рухатися (найчастіше через хворобу), потребує догляду.

Випорожнюється Гончаренко, коли хоче, Аліна вперто прибирає за ним, пере, перевдягає людину – куклу, розмовляє з нею (А. Кокотюха);

* У порівн. Люди були забандажені й завинуті в бинти й простирадла, вмуровані в гіпс, підвішені на рушниках і ремінних пасах. Вони висіли, як речі в шафі, стояли, як кукли в упаковці (Ю. Смолич).

4. діал. Згорнуте повісмо льону.

Кукла льону, зачепившись за мисник, повисла там, мов русалчине волосся (М. Коцюбинський).

5. жарг. Пакунок, що імітує повноцінний товар (тканина, консерви), пачку грошей.

З чужим, задрипаним чемоданом – бридко його й нести. Та ще ж і важенний... Цікаво, що в ньому? – Кукла, – одказує сержант. – На злодійському жаргоні так називається обманка (В. Чемерис);

// Документ, зміст якого сумнівний; фальшивий документ.

Він раптом вибухнув, як бомба: – Ах ти ж-ж!.. Чортова кукла!! – і кинув геть зелену течку, потім шарпнув її знову, вийняв з неї протокол Великіна й Сергєєва – непідписаний протокол (І. Багряний).

ку́кла

сущ., ж., употр. сравн. часто

Морфология: (нет) кого/чего? ку́клы, кому/чему? ку́кле, (вижу) кого/что? ку́клу, кем/чем? ку́клой, о ком/чём? о ку́кле; мн. кто/что? ку́клы, (нет) кого/чего? ку́кол, кому/чему? ку́клам, (вижу) кого? ку́кол, (вижу) что? ку́клы, кем/чем? ку́клами, о ком/чём? о ку́клах

1.Кукла — это детская игрушка в виде фигурки человека.

Резиновая, пластмассовая, фарфоровая кукла. Играть в куклы. | Заводная, говорящая кукла.

2. Кукла — это фигура человека или животного из дерева, тряпок, пластмассы, и т. п., которая используется в специальных театральных представлениях.

Театр кукол.

3. Куклой называют красивую, но пустую, бездушную женщину.

4. Куклой называют человека, который слепо подчиняется воле другого человека.

Я не желаю быть послушной куклой в его руках. | На этой должности нужен самостоятельный человек, а не кукла.

= марионетка

5. Куклой на жаргоне называют пачку нарезанной бумаги, которую передают вместо денег.

Подсунуть «куклу». | Вместо денег он дал им «куклу».

• ку́колка сущ., ж.

• ку́кольный прил.

Кукольный театр.

Толковый словарь русского языка Дмитриева.Д. В. Дмитриев.2003.