Так пишет (молвить не в укор)
Кон
ю́ший дряхлого Пегаса,Свистов, Хлыстов или Графов,
Служитель отставной Парнаса,
Родитель стареньких стихов.
А. С. Пушкин, Моему Аристарху
КОНЮ́ШИЙ, шого, ч., заст.
Головний конюх; стайничий (у 1 знач.).
Конюший доглядав, як поєно з дубових відер панські цугові коні (І. Франко);
Конюший кілька разів стукнув залізним кільцем у ворота. Ні звуку (В. Малик);
Возив та й возив молоду свою жону, показував та й показував: і коней, що їх ростили для нього конюші, і угіддя в долині та підгір'ї, все багатство, що мав у обводах свого володіння (Д. Міщенко);
За старшиною – полк при зброї – сотня за сотнею; йшли глухівські школи та цехи, їхав конюший в чорному одіянні (Ю. Мушкетик).
КО́НЮХ (той, хто доглядає коней), СТАЙНИ́ЧИЙ, СТАЄ́ННИЙ, КІННИ́ЧИЙ розм., КОНЮ́ШИЙ заст., ШТАЛМЕ́ЙСТЕР заст., ФО́РНАЛЬ діал. — Ануте, хлопці, — гукнув на конюхів, — виведіть лишень Пашу. — Та й кінь же був, отой Паша (О. Стороженко); Виявилося, що стайничі тільки зараз почали годувати коней (П. Панч); Пан дідич до слуги озвався: — .. Дай до стайні знати Там до стаєнного Гриня, Щоб комісарського коня Казав негайно осідлати! (І. Франко); Стояли вони в стайні окремо, і ніхто, крім старшого кінничого, до них близько й приступитися не смів (І. Муратов); Пани звеліли конюшим сідлати коні (І. Нечуй-Левицький); У нього були сотні коней і худоби, десятки форналів і наймитів (П. Козланюк).
Rzeczownik
конюший m
Historyczny stajenny m