БОЙКИ, устаревшее название одной из групп верховинцев (см. также ст. Украинцы). Живут в горных районах Львовской, Ивано-Франковской и Закарпатской областей УССР. Сохраняют нек-рые диалектальные и культурно-бытовые особенности.
Місцева назва українців, що живуть на підгір'ї Стрійщини й Самбірщини [X]
— місцева назва українців, що живуть у Підкарпатті (головно у Стрийському районі, Дрогобицької області) [IV,V]
— місцева назва українців, що живуть у Підкарпатті (у південних районах Дрогобицької області) [IX]
— місцева назва українців — жителів Карпатських гір (південні райони Дрогобицької області УРСР) [III]
— «Бойко, бойчук» пояснені загально: «жителі Бойківщини, місцевості в Карпатах». Для кращого і точнішого розуміння слова «бойко» слід було пояснити його докладніше. У Карпатах живуть не лише бойки, але також лемки, гуцули, словаки, поляки, румуни, хоч вони не є бойками. Таке загальне визначення значення поняття «Бойківщини» може призвести до неправильного розуміння слова з боку читача, який не завжди обізнаний з діалектним і етнографічним поділом України. [MО,I]
— Бойки пояснені як «місцева назва українців, що живуть, у Підкарпатті (головно у Стрийському районі Дрогобицької області)» (481). Уточнення «головно у Стрийському районі Дрогобицької області» невірне не тільки тому, що зараз Дрогобицької області немає (у 1951 р., коли вийшов V том, ця область ще існувала), але головно тому, що бойки живуть переважно в Старосамбірському, Сколівському, Долинському та Болехівському районах, Стрийщина ж тільки частково заселена ними. [MО,V]
БО́ЙКИ, ів, мн. (одн. бо́йко, а, ч.; бойки́ня, і, ж.).
Представники однієї з етнічних груп західноукраїнських областей.
Бойки – місцева назва українців, що живуть у Підкарпатті (І. Франко);
До оздоб голови дівчата вживають ще й уплітки, у бойків та гуцулів (О. Воропай);
У накрохмаленій півці наша бойкиня виглядає так, як стародавня єгиптянка (з наук.-попул. літ.);
Бойки здавна були землеробами (із журн.).
Укр. верховинці, що заселяють обидва узбіччя середньої частини Карпат; назву часто виводять від вживання б. частки бойє у різних значеннях; своєрідний тип хати (з ґанком) і трибанних церков із характерними опоясаннями, у старих церквах — давні ікони і фрески; для традиційного одягу б. властиві простота форм і крою, самобутня кольористика, оздоблення і орнаментика – див. український народний одяг; ремесла і промисли: ткацтво, кушнірство, гончарство, теслярство, бондарство; б., торгівців овочами, до 1914 р. можна було зустріти в усій Європі; теп. б. займаються переважно хліборобством і тваринництвом, додаткові заняття — робота на лісозаготівлі, на нафтопромислах, збирання і збут грибів і ягід.
-ів, мн. (одн. бойко, -а, ч.; бойкиня, -і, ж.).
Представники однієї з етнічних груп західноукраїнських областей.
Бо́йки, -ків, -кам (місцева назва укр.)