БЛЮВО́ТА, и, ж.
1. Хворобливе явище викидання через рот із шлунка спожитого продукту харчування; блювання.
Шкварчало щось, і дух смаженого несло, аж на блювоту зводить (А. Головко);
Ягоди конвалії містять сильнодійні отруйні речовини, які викликають блювоту, головний біль, порушення серцевої діяльності (із журн.).
2. Те, що викидається із шлунка під час блювання.
До горла підкотила блювота (Ю. Шовкопляс).
-и, ж.
1) Хворобливе явище викидання через рот із шлунка спожитого продукту харчування; блювання.
2) Те, що викидається із шлунка під час блювання.
A fit of vomiting; emesis