БЛИЩИК

БЛИ́СКІТКА (перев. мн. — блискуча пластинка, лусочка, цятка і т. ін., що нашиваються на одяг як прикраса), БЛИ́ЩИК, ЛЕЛІ́ТКА, ЦЯ́ЦЬКА розм. Він показав нам, із кілочка знявши, Своє національне убрання, Усе в блискітках, в гаптуванні гарнім (М. Рильський); А й гарно ж отой на гармонію грає! Та й сам гарний — одежа аж вилискується, а пояс так і сяє ввесь од блищиків та від ґудзиків (Б. Грінченко); А вона (Ганна) наближалася без хустки, весняновида в білому платті, з рожевими лелітками (М. Рудь); Так зате ж кожух я вволю Крейдою наб'ю, Мережками і цяцьками Береги прош'ю (прошию) (Я. Щоголев).

БЛИ́СКІТКА перев. мн. (блискуча цяточка на чому-небудь — на воді, в очах і т. ін.), БЛИ́ЩИК перев. мн., І́СКРА перев. мн., ЛЕЛІ́ТКА перев. мн.; ЛУСКА́ розм., поет. (звичайно на воді); СКА́ЛКА перев. мн. (яскравий відблиск світла, звичайно на воді). Возовиков терпляче чекав. Його вузькі вуста видовжилися в усмішці, в почервонілих очах заграли блискітки (О. Лупій); Коли відчинив двері, місячний блищик заграв у оці коня, що лежав на соломі (М. Стельмах); В селян у руках скрізь блищать пляшки та чарки, миготять іскрами на сонці (І. Нечуй-Левицький); День золотий, на Дніпрі жмурки й лелітки, лелітки, наче хто гривеники пригорщами розсипає (О. Донченко); Попадались маленькі озера, що грали лускою і тріпотіли, як срібна риба (М. Коцюбинський); На бистрині блискучі скалки неначе бігали по воді, блищали, лисніли, миготіли (І. Нечуй-Левицький).

БЛИ́ЩИК, а, ч.

Те саме, що бли́скітка.

На узорчастих вікнах тремтять блищики зірок (М. Стельмах);

Сонячні блищики розсипалися в лісі золотими дукатами (З. Тулуб);

Долина за гаткою нагадувала полив'яну, повну місячного срібла чашу з синім, у блищиках, дном (В. Дрозд).

[błyszczyk]

ч.

błyszczyk

див. блискітка

див. блиск

Бли́щик, -ка; -щики, -ків