БЛАГОЛІПНО

БЛАГОЛІ́ПНО, книжн.

Присл. до благолі́пний.

Святі апостоли зі співами оточували благоліпно прикрашений одр (з церк. літ.);

// у знач. пред.

– Гарно! дивно! благоліпно! – сказав отець Тарасій швидко й голосно (І. Нечуй-Левицький).