БЕСІДУВАТИ

РОЗМОВЛЯ́ТИ (усно обмінюватися думками, вести розмову), ГОВОРИ́ТИ, БАЛА́КАТИ, БЕСІ́ДУВАТИ, ГУ́ТО́РИТИ діал.; ПЕРЕГОВО́РЮВАТИСЯ (з ким, між ким); ГОМОНІ́ТИ (тихо, приглушено); ГАЛА́КАТИ (ГАЛА́ЙКАТИ) розм., ГАЛАЙКОТАТИ (ГАЛАЙКОТІТИ) підсил. розм. (голосно); ЩЕБЕТА́ТИ розм. (перев. про жінок і дітей — швидко й жваво). — Док.: порозмовля́ти, поговори́ти, побала́кати, побесі́дувати, погу́то́рити, погомоні́ти. Довго вони ще розмовляли, довго прощались і плакали (П. Куліш); Вони ще довгенько говорили (О. Кундзич); Кайдаш встав і почав балакати з чумаком (І. Нечуй-Левицький); Вчителька пробувала бесідувати з ним наодинці (О. Гончар); По вечері вони з Андрієм довго гуторили (М. Олійник); Народ, що досі переговорювався, зразу замер-затих (Панас Мирний); Стоять вони на цвинтарі, гомонять... (Панас Мирний); До присмерку галакали і плювалися заробітчани біля економії (М. Стельмах); Ще веселіше почали тоді гомоніти. Леся щебетала, як ластівочка (П. Куліш). — Пор. базі́кати.

БЕСІ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., розм.

1. Розмовляти з ким-небудь.

Баба Дмитриха то була вогонь – не жінка. Любила дуже бесідувати, розмови розводити (В. Стефаник);

Ось він [хлопчик] бесідує з селянами і передає їм останні відомості з фронту (Ю. Яновський);

Моя дивна зустріч була причиною того, що я тепер бесідую з тобою (О. Бердник).

2. зах. Промовляти (на зборах, мітингу і т. ін.), виголошувати промову.

Встає бесідник та й бесідує: – Як нашого кандидата не виберете, то запродасте діти свої [дітей своїх], родину і Русь (В. Стефаник).

див. говорити

див. говорити

Prata, konversera

Prate; snakke

Prate; snakke

Гутарыць