БЕРУЧКИЙ

ЛИПКИ́Й (який або до якого прилипає, липне), КЛЕЙКИ́Й, ЛИПУ́ЧИЙ, БЕРКИ́Й розм., БЕРУЧКИ́Й розм.; ЛИПКУВА́ТИЙ, КЛЕЙКУВА́ТИЙ, КЛЕЮВА́ТИЙ (який трохи липне); В'ЯЗКИ́Й, ТЯГУ́ЧИЙ, ДЕРЖКИ́Й рідко, ГЛИ́ЗЯВИЙ діал. (який тягнеться від дотику); ГЛЕ́ЙКИЙ (який липне, не розсипається — про землю). Липка глина набиралась на чоботи, і стало важко йти (О. Гончар); Ярема підвівся, витираючи об поли клейкі від картоплі пальці (П. Загребельний); Бруньки на каштанах стікали липучим соком (Ю. Смолич); Він не беркий, не чіпляється за колеса (Словник Б. Грінченка); Упав (Горпищенко) на мокру землю, в глеювату беручку грязь (В. Кучер); Червоне вино переливалося через край і липкуватим струмочком повзло по пальцях (Н. Рибак); Клейкувата маса; Клеювата речовина; Важко йти. Ноги грузнуть у в'язкому ґрунті (П. Автомонов); Над ночвами вона нахилила широку спину, по лікті втопила голі руки в тягуче місиво і гарцювала по ньому кулаками (С. Чорнобривець); Глина держка, добра для муру (Словник Б. Грінченка); Борщ сьорбав не дуже чим смачніший, ніж і дома, кашу глизяву їв (А. Тесленко); На свіжому насипі стояла повна каталажка глейкої землі (І. Кириленко).

ОХО́ЧИЙ до чого і з інфін. (який має особливу схильність, велике бажання до чого-небудь), ЗАПОПА́ДЛИВИЙ до чого, на що, ЗАПОПА́ДНИЙ до чого, на що, ГОЛІ́ННИЙ до чого, на що, розм.; БЕРУЧКИ́Й до чого, розм., БЕРКИ́Й до чого, розм., БЕРУ́ЧИЙ до чого, розм., ХАПКИ́Й до чого, розм., ХВАТКИ́Й до чого, розм., ЧІПКИ́Й до чого, розм., РУ́ЧИЙ до чого, заст., ПАДКИ́Й на що, до чого, діал., ПАДКОВИ́ТИЙ до чого, діал., ВАБКИ́Й до чого, діал., ЗАГА́РЛИВИЙ до чого, діал. (перев. до якоїсь роботи); ЛА́СИЙ до чого, на що (перев. до чогось приємного). Нащо з тим миритись, хто охочий сваритись (прислів'я); Мала, а така запопадлива до науки! (М. Стельмах); Старанні (дівчата) запопадні до роботи. Ого, за ними тільки керувати умій — гори перевернуть!.. (В. Минко); — Що то він у мене голінний до пісень (Панас Мирний); Росли сини... Всі дружні такі, і до роботи беручкі, і до книги охочі (І. Цюпа); — Я своєї Лукини за Уласа не оддам, бо він не дуже беркий до роботи (І. Нечуй-Левицький); Що не лацюга (Порфир), то не лацюга.. Хапкий до всякого діла (О. Гончар); Вона уперта і хватка І до науки, й до роботи (Л. Забашта); Він.. розігрував з себе князька, щоправда не вельми вже багатого, але ще чіпкого до популярності, слави (М. Олійник); Не показна вона з себе, кирпатенька і трошки глухенька, та до роботи руча (Ганна Барвінок); Старий сидів посеред тротуару, серед тої купи людей, що збіглася з цікавості, падка на новинку і на скандал (І. Франко); — Побачили б, який з мене вийшов би падковитий до діла столоначальник! (І. Нечуй-Левицький); Вабкий до всякого діла; Загарливий до роботи (Словник Б. Грінченка); Йшла (баба) до воріт або над став шукати жінок, ласих на розмову (В. Стефаник). — Пор. працьови́тий.

ПРАЦЬОВИ́ТИЙ (який сумлінно ставиться до праці, добре працює), ПРАЦЕЛЮ́БНИЙ, ТРУДОЛЮ́БНИЙ, ТРУДОЛЮБИ́ВИЙ рідше, ТРУДІВЛИ́ВИЙ розм., ТРУДОВИ́ТИЙ розм., ТРУДЯ́ЩИЙ розм., ТРУДОВИ́Й розм., РОБОТЯ́ЩИЙ розм., РОБО́ЧИЙ розм. рідше, БЕРУЧКИ́Й розм., БЕРУ́ЧИЙ розм. рідше, ТОВКУ́ЩИЙ розм., РОБІ́ТНИЙ заст., РОБУ́ЧИЙ діал. Був Матвій непосидючий і працьовитий, завжди собі якусь роботу знайде (І. Цюпа); Від найдавніших часів славиться Україна красою природи, своїм працелюбним і героїчним народом (з журналу); Таким чесним і трудолюбним натурам, як Морачевська, хотілося дати народові знань більше, ніж потрібно за програмою (П. Тичина); У Лютенці.. хлопці і дівчата на батьковій шиї не сидять.. Пречудесна молодь, трудолюбива (О. Ковінька); Якщо ти не зібрав добра — Срібла-золота два відра, — Тільки рід зростив трудівливий — Ти щасливий! (В. Бичко); Василь людина наполеглива, трудовита (О. Копиленко); Непевний був Максим отой, брате. А трудящий, роботящий, Та тихий до того, Та ласкавий (Т. Шевченко); Грай, бандуро! Згадай командира Олександра Яковича, увесь рід його трудовий, усіх його знайомих по шаблі й по коню! (П. Панч); Робочий та ворушкий зроду, він не любив байдикувати та походеньки справляти (І. Нечуй-Левицький); В ділі Шкурупій був гарячий, беручкий, умів постояти за справедливість (Ю. Бедзик); — І не вчив би його, сякого-такого хлопця, коли ж воно таке до всього зарадне, таке беруче — на що не гляне, те й зробить (С. Васильченко); Товкуща жінка.. лишилася одна з дочкою, і сама хазяйнує не гірше чоловіка (С. Чорнобривець); Ґаздиня не проти весілля, бо хлопець гарний і здоровий, робітний і розумний (казка); Ти на пчіл поглянь: Є робучії, Але й трутні є Неминучії (С. Руданський). — Пор. 1. охо́чий.

БЕРУЧКИ́Й, а́, е́,

1. Дуже працьовитий, старанний.

Вона була проворна і беручка, і не міг нахвалитися нею десятник Іван Якимович (О. Гуреїв);

Він [Іван Максимович] чоловік тихенький, проте настирливий і беручкий (Василь Шевчук);

// до чого. Охочий, запопадливий.

І всім у Катерини була хороша невістка: до роботи беручка, до старших привітна (С. Чорнобривець).

2. Який береться, липне, чіпляється до чого-небудь, за щось; липкий, чіпкий.

Вітрові вслід котився не знати куди беручкий курай (В. Кучер).

3. Який добре бере, схоплює.

Шия рожева і товста, важкі бичачі плечі, беручкі довгі руки (О. Копиленко);

* Образно. Його [П. К. Саксаганського] пам'ять була беручка до деталей (Ю. Мартич).

1) (липкий, чіпкий) clinging, adhesive, sticky

2) (працьовитий, наполегливий) tenacious, stubborn, dogged

【形】

1) 抓得紧的; 抓紧不放的

2) 粘的, 粘着的

див. активний; роботящий; чіпкий

Ivrig, flittig

Ivrig, flittig

Ivrig, flitig