БЕЗУГА́ВНО.
Присл. до безуга́вний.
Тут безугавно день і ніч вода біжить (Сл. Гр.);
Річ старої безугавно, безперестанно лилася (Панас Мирний);
Вітер з берега тут, на краю урвища, дув не поривами.., а постійно й безугавно (Ю. Смолич);
Весело постукували об вкочену лугівку копита сірої кобили, безугавно щебетала дитина (В. Дрозд).
див. безперервно; вічно; часто
Присл. до безугавний.
Безуга́вно, присл.